Завжди приємно гуляти по чистих i привітних вилуцях свого міста. Але останнім часом це рідко коли вдається. Відусіль можна знайти купи різного сміття, будь то центр села, чи останні кутки далеких вулиць. Мені інколи стає дуже соромно за тих людей, які так беззтактовно вчиняють просто викидуючи зайві речі або сміття під дерева чи навіть на саму дорогу. Люди, схаменіться! 3 такими темпами ми перетворимо наше місто на справжне сміттесховище! Ви ж цього не хочете? Тому, борімось разом зачистоту нашого рідного куточка!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Письмово провідміняйте словосполучення твій розум, їхня пісня, цей день, стільки років. 2. Спишіть речення, ставлячи подані в дужках займенники в потрібному відмінку, над займенником вкажіть відмінок.1. Всім серцем любіть Україну (своя) — і вічні ми будемо з нею. 2. Малого сліду не покину на (наша) славній Україні, на (наша) — не (своя) землі. 3. Весна (цей) року надовго забарилася. 4. Хай (їхній) роду не буде переводу. 4. Один із (ті) островів був увесь укритий лісом та червоною лозою. 5. Кожен у (своє) ремеслі мусить досягти вершини. 6. У (їхній) плачі — печаль осіння.7. Не раз дзвеніли козацькі шаблі в (ці) степах. 8. Стріну ж я калину, небо (той) безкрає – цілий день сопілка в (мій) серці грає.Розбір займенника як частини мови. Послідовність розбору1. Частина мови.2. Початкова форма (називний відмінок однини3. Постійні ознаки: а) розряд за значенням; б) особа (в особових займенниках).4. Змінні ознаки: а) число (якщо є); б) рід (якщо є); в) відмінок.5. Синтаксична роль. Біля школи в нас зацвітають віти… (А. Малишко).Зразок письмового розбору(В) нас — займ., п.ф. — я; особов., 1-а ос. множ.; Р.в.; обставина.3. Прочитайте текст. Випишіть займенники, укажіть розряд. П’ять з них (на вибір) розберіть як частину мови, розбір запишіть. СТАРА-СТАРА ВИШНЯНедалеко від нашої хати росла вишня. Стара-стара, уже половина гілок зовсім засохла, а на половині ще родили – ой які ж смачні ягоди! Запам’яталося: весною зацвіла тільки одна гілка. Батько хотів зрубати вишню, бо вмирає ж вона… Але мати сказала:– Не треба рубати. Цю вишню посадив ще твій дідусь. Хай вродять вишні на оцій гілці…Вродили востаннє вишні. Зібрала мама кісточки та й посадила в землю. Виросли з тих кісточок молоденькі вишні. Стара вишня засохла, а молоді вже цвітуть і плодоносять.Отак як та вишня не вмерла, а продовжила свій рід, так і народ ніколи не вмирає. Доки живе народ, доти живе Батьківщина… (За В. Сухомлинським).
Зовні Іван Малкович нагадує мені шкільного вчителя. Він вискочолий, із запитливо зведеними бровами й проникливими карими очима. Іноді, цей видатний чоловік ходить по вулицях Києва і виглядає приязним, ліричним, не пафосним, із заклопотано - рішучим виразом обличчя. Колеги часто говорять, що цей автор - упорядник дуже енергійний і наполеглевий, говіркий.
Про нього багато разів розповідалося у газетах. Одного разу, у Івана Малковича взяли інтерв'ю. Він розповів, що бурхливий прорив почався з видання семитомних пригод Гаррі Поттера. Не дивлячись на купи проблем, Іван Малкович отримав дозвіл на власну версію книги. Після створення більшості ілюстрацій видатний автор пишався, що Дж. Роулінг тримала в руках саме українське видання своєї книжки.
Я вважаю, що такі люди, як Іван до юним і дорослим читачам краще зрозуміти ідею та основну думку видатних творів. Таким чином, можна читати книжки, не дивлячись телебачення і при цьому навчати себе чомусь і розуміти, що хотів донести до нас автор.