1. Виділіть рядок, у якому всі слова мають лише дзвінкі приголосні:А морозиво, вереда, любов;Б юний, ромашка, квіти;В солома, вітер, поле.​

ответ:А)

Объяснение:У Б) зайве ромашка (ш, к), квіти(к, т). У В) - вітер (т)

- Здравствуйте, коллега!
- И вам желаю здравия! Хороший день сегодня, не так ли?
- Соглашусь с Вами. Погода на высоте! Греет солнце, да и туч сегодня не много, солнечно. Люблю такие дни.
- Я тоже. В такие дни хочется радоваться жизни, думать о хорошем.
- Кстати, Вы не заметили что с солнечной погодой поднимается настроение?
- Соглашусь, коллега. Настроение то, что надо. Ведь солнце как и луна влияет на человека.
- Это верно! А температура сегодня какая? Не скажете?
- 26°С вроде бы, благоприятная, я бы сказал.
- Хорошая, приятная, и не холодно, и не жарко.
- Пожелаю в такой день Вам удачной работы, напарник.
- Взаимностью отвечу. До встречи!
- До встречи!

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение: