ОЧЕНЬ Написати три займенники, щоб у кожного з них було по два е… Написати три займенники, щоб у кожному з них були ьо чи йо… Назвіть займенник І особи однини, який вказує на особу, яка сама про себе говорить. Назвіть займенник ІІІ особи однини чоловічого роду, який вказує на особу або предмет, про яких розповідають. Назвіть займенник ІІ особи множини, який вказує на осіб, до яких ми звертаємося. Назвіть займенник, який вказує на особу, до якої ми звертаємося. Назвіть займенники які вказують на осіб чи предмети, про яких розповідають.

Ноги у Любки гладкие были, выразительные и на вид – неутомимые, хотя на каждой стопе вдоль пальцев синела наколка «Они устали»… Надо же – щеки впалые, плечи костистые, живот к спине примерз, а ноги – даже странно – что там твоя Психея!

– Одевайтесь , – сказала Ирина Михайловна и, глядя, как торопливо и зябко путается девушка в лямках рубашки, размышляла.

Надрывная татуировка Ирину Михайловну не смутила. Она второй год сидела в заводской медкомиссии, навидалась за это время всякого, понимала, что детство и юность у человека не всегда протекают на стриженых газонах. Любка держалась скромно, глядела порядочно, пальцы ног на осмотре стыдливо поджимала.

Ирина Михайловна дождалась, пока она оденется, бестолково выворачивая туда-сюда рукава куцей зеленой кофты, и позвала ее в коридор.

– Послушайте… Люба… – она заглянула в лицо девушки. – Вы не представляете, какой это тяжелый хлеб – труд обдирщиц. Через месяц вы рук своих не узнаете, сплошные будут рубцы и ожоги…

Любка настороженно помалкивала, соображая, какого рожна заботливой докторше надо.

Серед безлічі книг є такі, які мають  заповітне значення. До таких книг належить «Кобзар» Т.Шевченка. Більшість цих поезій написано далеко від рідного краю, але вони наповнені образами Дніпра, українських степів. Вони написані на випадкових сторінках захалявних книжечок, проте стали  дорогими для цілого народу. Книга формувалася  рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із  життя українського кріпака Тараса Шевченка увібрав у себе цей  збірник поезій,  найменований «Кобзарем».

Внутрішній світ Тараса Шевченка постав у ліриці й поемах «Кобзаря»,  і  народ упізнав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє.

Це цілісна книга-сповідь, наповнена почуттями поета: "Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!" З цієї любові виросла вогненна поезія «Кобзаря»,  це  почуття  живило той дух протесту, яким наповнена Шевченкова книга.