речення А Але він не пішов а знайшов у паркані дірку і вліз із завулка у власний город. Б Городець був такий, як і колись, — порослий дрімучим лісом соняшників, кукурудзи; посередині глибока межа. В під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. Г Хвилини летіли непомітно – і в кожного на серці було так, як колись, — сонячно, легко, радісно. Д І тішилась мати, стара Чумачиха. 2. 14. Позначте речення зі складеним іменним присудком А Сизою смугою криги перед нами закрутився Збруч (Б. Ант.-Дав. Б Зблизька вони були не такими вже й схожими на тих персонажів, яких уособлювали (Ю. Андрухович). В Щось там діялося нове – якась метушня, паніка, колотнеча (Ю. Андрухович). Г Ти так на мене не зиркай, я… теж українець! (Ю. Андрухович). Д – Мусимо визнати, що ми на порозі катастрофи (Ю. Андрухович). 3. Виділені слова є присудком у реченнях А На нього, щоправда, кілька разів полювали, та він чи (надто спритний(, чи (такий уже хитрий) (Ю. Винничук). Б Грицько був красень. Очі – (як терночки) (Л. Костенко). В Але все (має свій кінець) (Ю. Винничук). Г Я за той час поскидав у підвал все, що (може) свідчити проти нас (Ю. Винничук). Д На п’ять воріт (зачинена) Полтава ховає очі в тихі явори (Л. Костенко).

Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за все починаєш пригадувати, чи бачив ти таких людей у житті: він здається небагатослівним і дуже незвичної зовнішності. Найбільше увага затримується на бритій голові і оселедцю. А потім вже помічаєш і пишні вуса, і козацьку шаблю, на яку оперся запорожець.

Невідомо, чи він високого зросту, але мені здається, що він мав би бути приблизно 180 см. Бачу, що він має широкі плечі і міцні руки.

В одязі вояк дуже акуратний. Біла сорочка виразно відтіняє жупан і хутровий кунтуш. Тут дуже майстерно художник використав поєднання чорного і червоного – кольорів прапору Запорізької Січі, кольорів прапору сучасної ОУН-УПА.

Я не знаю його думок, але вираз вольового обличчя показує: про що б він не думав у цю хвилину, зображену на картині, - ці думки про минуле і майбутнє України. Може, саме у ці хвилини він згадує свою дружину, яку залишив у своєму рідному селі? Може, пригадує свою останню зустріч з батьком, який перед походом давав йому настанови про товариські звичаї на Січі? А, може, перед очима стоїть його рідний син, який сьогодні був у першому своєму бою, і тепер запорожець розмірковує, чи достатньо войовничого козака він виростив? А, може, чоловік, як у молитві, зупинився, щоб подякувати Богові за прожитий день?

Брови зведені так, ніби він хоче у кожного глядача спитати: «Чи пам’ятаєш ти про своїх предків? Про те, як ми боролись за нашу волю? Чи вірний ти своїй державі?» Коли дивишся на нього, то хочеться стати струнко і сказати: «Героям слава!»

Объяснение:

Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. Наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів.

У мене обов'язків не дуже багато і це прекрасно, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. Вранці я мушу застелити після себе ліжко. Якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. Прийшовши зі школи додому, я обідаю, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. Потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. .

У вихідні дні звичайно справ стає більше. По-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та допомагати мамі носити сумки. Цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже упродовж тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. Потім вдома допомагаю мамі після прання розвісити одяг на балконі. Ось такі обов'язки є у мене.

У дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою.

Отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.

Объяснение: