1. Познач речення в якому неправильно виділенно звертання А. Ні, друже мій, навесні я не полюю. Б. Місяченьку блідолиций, за хмару краще ти б сховався. В. Чи чула, ти дівчинонько, як я тебе кликав, через твоє підвірячко сивим конем їхав? Г. Ох, і не стелися, хрещатий барвінку, та і по крутій горі... 2. Познач речення з поширенним звертанням А. Потім старанно вимив руки, відбираючи піском бензинову кіптяву, що в'їлася в тіло, здається, до кісток. Б. Зоре моя вечірняя зійди над горою. В. , , Підійди до мене дівчино", - покликала мати. Г. На превеликий подив, зустріли його там добре, без ворожнечі. 3. Познач речення, в якому правильно поставленні розділові знаки при вставних словах А. Заєць, як відомо вдень лежить і відпочиває.. Б. Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку. В. Явори і ясени, дуби і липи, здавалось народили цю хату. Г. Випадково ясна річ, може на вас налетіти табун гусей, випадково ви можете ії заполювати.

1.В 2.Б 3.Б

Объяснение:

Кожна людина любить і цінує свій дім і свою сім’ю. Адже будинок вважається власної фортецею, де можна сховатися від будь-яких життєвих негараздів, а люди, які в ньому живуть, які завжди зрозуміють і підтримають у важку хвилину — це і є сім’я. І роль її для кожного з нас величезна. Адже з родиною пов’язані всі перші відчуття і уявлення людини, коли він тільки починає усвідомлювати навколишній світ. А згодом саме в сім’ї формуються такі людські поняття як любов і турбота. Недарма сім’ю називають осередком суспільства, малою батьківщиною. У ній формується людська особистість, відбувається виховання індивідуума. Тому зазвичай від того, яка у людини була сім’я, залежить і те, яким він став. Для мене моя сім’я — це найважливіше в житті.

Сім’я для кожного — це ті самі улюблені й рідні люди, які були з ним з самого дитинства. І головна роль у створенні сімейного вогнища належить, звичайно, матері. Жінка може бути блискучим фахівцем у галузі, однак, найголовніша її роль у суспільстві, те, з чим не зможе впоратися жоден чоловік — це створення сім’ї. Жінка з давніх часів була берегинею домашнього вогнища. На неї покладалася вся робота по дому. Крім того, вона повинна була створити таку домашню обстановку, щоб інші члени сім’ї відчували тепло і затишок будинку, відчували себе родиною — єдиним цілим. Це дуже важка і відповідальна робота, але жінка завжди справлялася з нею. Зараз зовсім інші часи. Жінка зайнята на роботі, а для дому залишається все менше часу. Однак вона і зараз, як і багато років тому, береже будинок, створює, підтримує і зміцнює сім’ю. Мама — найближча мені людина. Я вважаю, що глава нашої сім’ї — це, все-таки, мама.

Звичайно, щоб сім’я була хорошою і дружної, одних сил матері недостатньо. Всі члени сім’ї повинні прикладати зусилля для створення сімейного клімату. Адже сім’я — це, насамперед, колектив.

Сімейні традиції дуже важливі для того, щоб кожна людина в сім’ї відчував себе її членом, мав з іншими родичами щось спільне. І, звичайно, в кожній сім’ї існують свої дати, які пам’ятні всім, свої сімейні свята. Наша сім’я з нетерпінням чекає їх настання, тому що вони приносять усім нам радість. Але не тільки цим гарні сімейні традиції. Проводячи вечір з батьками, діти теж відчувають себе повноцінними членами родини, і це нас дуже об’єднує.

Важливо, щоб в будь-якій сім’ї була довіра і взаєморозуміння, любов і турбота одне про одного. Сім’я тим і хороша, що тут людина завжди залишається собою, і ні за яких обставин його НЕ розлюблять, завжди зрозуміють і підтримають. Сім’я — це найважливіша опора для будь-якої людини, яка повинна залишатися з ним завжди.

Чого сьогодні не вистачає українцям

Багатостраждальною і довгою була дорога українського народу до власної держави — через століття царського свавілля та іноземного гніту, через більшовицькі голодомори і ГУЛАГи, через фізичне знищення національної інтелігенції та сільського господаря, крізь лихоліття Другої світової війни. Українська держава формувалася упродовж тривалого часу. Народ України віками творив свою незалежність, не раз виборюючи її і, на жаль, втрачаючи.

Не треба переконувати нікого в тому, що поява на карті незалежної Української держави була не щасливим випадком, а закономірним відновленням історичної справедливості. І все ж: чому ми не можемо зрівнятися з великими європейськими державами за рівнем життя? Чого не вистачає нам для цього? Запитання риторичне. На нього шукають відповідь і політики, і публіцисти, і науковці, і звичайні громадяни.

Як на мене, не вистачає нам послідовності у патріотизмі. Можливо, тому, що упродовж віків завойовники намагалися залишити Україну без національного "Я", без духовних поводирів. Довгі століття рабства залишили у свідомості українців відбиток смиренності. Хоча саме бунтівний дух українців не дозволив нікому знищити нас як націю. Про патріотизм написано і сказано багато. Мені хочеться висловити свою точку зору. Я вважаю, що наш патріотизм якийсь кострубатий, суперечливий.

У компанії, де зібрались 2-3 українці, неодмінно почуємо розмови про наш народ, про державу. Ми дорікаємо усім у несумлінності. Разом з тим, на своєму робочому місці майже кожен намагається працювати у півсили. Усі прагнемо добробуту, але ще зі шкільної парти нас розморює лінь; скаржимось: так важко вчитись. Ми вміємо щиро співчувати і не вміємо радіти чужому щастю. Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в українській мові взялися прислів'я: "На тобі, небоже, що мені не гоже", "Моя хата скраю, я нічого не знаю"? Це про нас. Тому нам потрібно багато змінити, щоб стати сильними.

То все-таки, чого бракує українцям? Думаю, що патріотизму та єдності. Лише тоді, коли будемо підтримувати один одного в усіх починаннях, зможемо обрати правильний шлях, навчимося відрізняти біле від чорного, свободу від рабства, справжнє щастя від примарного.

Тож "єднаймося, брати мої"! — чуєте Шевченкові слова?!