1.Переказ. Суд Соломона Цар Соломон уславився своєю мудрістю. Щодня люди сходилися до нього на суд. Один чоловік перед смертю сказав, що всю свою спадщину залишає найбільш гідному з двох своїх синів. Після смерті батька сини посварилися, бо жоден з них не захотів визнати себе гіршим. Брати прийшли позиватися до Соломона. Той спитав, хто вони такі. Обидва виявилися стрільцями. Цар наказав поставити мертве тіло батька біля дерева. Братам він звелів стріляти мертвому батькові в груди. Першим стріляв старший брат. Він уцілив батькові в те місце, де в живої людини б'ється серце. Молодший син відмовився стріляти. Він опустив свій лук і заплакав. Батьків спадок цар Соломон наказав віддати молодшому братові, тому що він виявився гідним сином і порядною людиною. Старшого брата цар прийняв у охоронці, адже ця робота потребує жадібних людей з гострим зором і оброслим шерстю серцем. За Біблійною легендою.

                                          О двух блудницах

И в то время устроил Соломон большой пир своим людям. Тогда предстали пред царем две женщины-блудницы, и сказала одна женщина: "Я в беде, господин мой. Я и эта подруга моя - мы живем в одном доме, в котором обе и родились. У меня родился сын. А на третий день после того, как я родила, и эта женщина родила сына. Живем же мы только вдвоем, и никого нет с нами в нашем доме. Этой ночью сын этой женщины умер, потому что она заспала его. И вот, встав среди ночи, она взяла с моей руки моего мальчика и положила его спать на свое ложе, а своего умершего мальчика положила ко мне. Я встала утром покормить младенца и нашла его мертвым. Тут я и разобралась, что это не мои сын, которого я родила". А другая женщина сказала: "Нет, мой сын живой, а это твой умер". И спорили они перед царем.

И сказал им царь: "Значит, ты говоришь так: "Это мой сын живой, а ее мертвый" - а она говорит: "Нет, мой сын живой, а твой умер"". И сказал царь слугам: "Разрубите этого живого мальчика пополам и отдайте половину его этой, а половину той. И мертвого тоже, разрубив, дайте по-ловину его этой, а половину той".

И ответила женщина, сын которой был жив, ибо в смятение пришла душа ее из-за сына ее, и сказала: "Пусть я буду в беде, господин мой. Отдайте ей этого мальчика, не умерщвляйте его". А другая женщина сказала: "Пусть не будет ни мне, ни ей! Разрубите его надвое". Царь в ответ сказал: "Отдайте ребенка живым женщине, сказавшей: "Отдайте ей, а не умерщвляйте его". Отдайте его ей, ибо она - его мать".

Услышал Израиль об этом суде, которым судил царь, и убоялись все лица царева, ибо поняли, что ему дан смысл Божий творить суд и правду.

Сказание о том, как был взят Китоврас Соломоном

К Сами же, спрятавшись, смотрели из тайника, когда придет он пить воду к колодцам. И скоро пришел он, приник к воде, начал пить и сказал: "Всякий, пьющий вино, мудрее не делается". Но расхотелось ему пить воду, и он сказал: "Ты - вино, веселящее людям сердце", - и выпил все три колодца. И за-хотел поспать немного, и разобрало его вино, и он уснул крепко. Боярин же, подойдя, крепко сковал его по шее, по рукам и по ногам. И, проснувшись, хотел он рвануться. А боярин ему сказал: "Господин, Соломон имя Господне с заклятием написал на веригах, которые теперь на тебе". Он же, увидев их на себе, кротко пошел в Иерусалим к царю.

Пробыл Китоврас у Соломона до завершения Святая Святых.

Вот какая была загадка ее к Соломону. Она собрала мальчиков и девочек, одетых в одинаковые одежды, и сказала царю: "Разбери по своей мудрости, которые мальчики, а которые девочки". Царь по своей мудрости велел принести плоды, и высыпали их перед ними. Мальчики стали подбирать в полы одежд, а девочки в рукава. И сказал Соло-мон: "Это мальчики, а это - девочки". Она из-за этого подивилась его хитрости.

Она же положила меч на грудь мужу своему и стала водить им по его горлу, думая, что он острый. А тот быстро вскочил, полагая, что напали какие-то враги, и, увидев, что жена его держит меч, "почему, - сказал, - подруга моя, ты надума-ла убить меня?" В ответ мужу своему жена сказала: "Язык человеческий убедил меня, чтобы я убила тебя". Он же хотел позвать людей и тут понял, что научил ее Соломон.

Соломон, услышав об этом, вписал в Сборник этот стих, сказав: "Человека нашел одного среди тысяч, а женщины во всем свете не нашел".

А другой сказал: "Не можешь ты называться Богом". Царь спросил: "Почему?" Тот ответил: "Говорит Иеремия-пророк: "Боги, не сотворившие неба и земли, да погибнут". Если хочешь погибнуть, царь, называйся Богом".

О похищенной царевне

Царь Соломон просил царевну за себя. И не отдали ее за него. Тогда Соломон сказал бесам: "Идите, и возьмите царевну ту, и приведите ее ко мне". И бесы, пойдя, похитили ее на переходе, когда она шла из покоев матери, посадили ее в судно и помчали по морю.  

И примчали ее к городу. Один бес пошел и поведал Соломону-царю: "Привели невесту тебе". Царь же, сев на коня, выехал на берег. И сказала ему царевна: "Нынче я твоя, царь. Но вот что мне объясни: человек пил воду, а сзади у не-го она выходила вон". Царь сказал: "Почему ты этому удив-ляешься? Ведь это дом царский: сюда входит, отсюда выходит". И спросила царевна: "И вот еще объясни мне, что это такое: один человек, в воде бродя, воды просит, а волны сбивают его?" Соломон ответил: "О невеста! Почему ты этому удивляешься, невеста? Это ведь слуга царев: он одну тяжбу судит, а другой тяжбы ищет, чтобы царево сердце сделать добрым". - "И вот что мне еще объясни: человек траву срезает, а что срежет, то два козла, за ним идя, поедают. Почему бы тем козлам, влезшим в сено, не есть траву несрезанную?" И сказал царь: "Невеста! Чему ты удивляешься! Ес-ли человек возьмет другую жену с чужими детьми, то что он наработает, то они съедят. А для себя у него ничего нет. А теперь иди, невеста, в мой покой". Так она и стала его женой.

Объяснение: Так тоже можно

У нашій сімї всі дуже люблють слухати музику. Особливо ураїнську, ми завжди беремо з собою колонку з музикою куди не підемо.Але от моя мама найбільший різних стилів пісень.Тільки її найбільше подобаються пісні Ірини Федишин.Проходячи вулиця я побачиа плакат про її концерт у нашому місті. Дуже зраділа і щодуху побігла поділитися з нею цією новиною.
-Мамоо, зовсім скоро приїде буде концерт Ірини Федишин
-Яка чудова новина!Обовязково сходимо!
 -А які у тебе улюблені пісні?
-Я обожнюю всі її пісні так як вони такі щирі і приємні до слуху.
-А сама улюблена пісня?
-Напевно "Долоньки".
-І справді така материнська і чутлива.

Твір «Що таке гідність людини»
Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?

Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.

Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.

Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.

Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.