Установіть послідовність подій у творі н. Бічуії «Шпага Славка Беркути».A Славко зустрічає тата дома після аварійної посадки літака.Б У школі відбувається суд над Славком.в Посперечавшись, Славко з Юльком б'ються на шпагах.г Славко їде на змагання до Харкова.

Наш рідний Львів - це казка, утілена в камінь чарівною силою майстрів-казкарів з усього світу протягом понад семи століть. Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш відчувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджають не просто подивитися, а й духовно наснажитися. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності, кров по жилах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.Площа Ринок вибудована ще в 14 столітті німецькими ремісниками характерним їм містобудування, і тому така схожа, скажімо, на центральні майдани Мюнхена, Вроцлава чи Кракова, де посередині стоїть головна муніципальна будівля, завершена вежею, а годинник ударами дзвону відбиває перебіг часу.Опинившись неподалік ратуші, вежа якої увінчує не тільки площу Ринок, а й увесь Львів, відчуваєш величезну конкуренцію людської енергії, накопичуваної тут століттями. Відлічивши вгору 408 сходинок ратушної вежі, можна відчути себе 65-метровим велетнем й охопити Львів кількома поглядами. Зору відкривається простора  й багата панорама.Повноправними господарями на Ринку від початку 19 століття є Діана, Нептун, Адоніс та Амфітрита, котрі в античному світі керували долями людей і явищами природи. У Львові цих богів поставили наглядати за декоративними фонтанами. Тепер вони, вродливі й граціозні, є втіленням античної краси.З майже побожним трепетом завжди хочеш зробити «коло пошани» на Ринку, до тебе радо вітає «галерея» палаців: палац Бандінеллі, Чорна кам'яниця, палац Корнякта, архієпископський палац, палац Любомирських, Венеційська кам'яниця тощо.Кожен здатен знайти у Львові свою вулицю, чи навіть кілька, де, хоч на мить, може відчути себе вічним. Кожен може відчути, як це місто робить людину сильнішою і пробуджує в ній найкраще. 

“Посмішка – найкоротший шлях від людини до людини”.І це справді так. Я переконуюсь у цьому,дивлячись на свою сестричку.
У неї багато друзів,а навколо лише веселощі та сміх. Її привітне відкрите обличчя, мов те ясне сонечко, завжди випромінює якусь доброзичливість.
Очі в Нікі сині,наче волошки в золотому полі. Маленький носик, рожеві, завжди усміхнені вуста. Прикрасою, даною їй природою,є волосся. Воно в сестри довге,густе,світлого кольору. Вона ніби маленька русалочка – добродушна, щира та відверта.
Невисока, струнка,спритна-вона завжди в русі та в пошуку пригод. Вероніка кмітлива та відверта,не любить несправедливості та брехні.
Моя сестричка -моя сама надійна та вірна подруга ! Я її дуже люблю !