За якими ознаками іменники поділяються на відміни?А)За назвою загальною чи власною.Б)За особливостями відмінювання.В)За назвою істоти чи не істоти.Г)За лексичним значенням.​

Объяснение:

Іменники поділяються на відміни залежно від роду й закінчення, а в 4 відміні - ще залежно й від суфікса.

До 1 відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням а, я: трава, Ілля, суддя, староста.

До 2 відміни належать іменники чоловічого роду без закінчення та середнього роду з закінченням о,е, я: дуб, край, поле, горе, дерево, знання.

До 3 відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням, а також іменник МАТИ: ніч, тінь, совість.

До 4 відміни належать іменники середнього роду з закінченням я , у яких при відмінюванні з'являються суфікси ат, ят, ен: теля - теляти, курча - курчати, плем'я - племені, ім'я - імені.

Перший домашній улюбленець - мій собака Мухтар, якого я сам обрав і сам виховував. Перші друзі - сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні. Перші друзі, деяких з яких досі займають важливе місце у своєму житті. Перші поразки і перші здобутки. Перші розчарування і перші радощі. Перша музика, яка дуже сильно вплинула на формування мене, як особистості, і яка досі зі мною і підтримує мене у важкі хвилини. 
А як у дитинстві хочеться вчитися, я з нетерпінням чекав 1 вересня, аби почати вчитися у першому класі, бо вже з дитячого садка я знав про таке місце, як школа, де дітей навчають найрізноманітнішим речам і прагнув туди. І ні з чим не порівняти ці відчуття, які переповнювали мене на святі першого дзвоника, і через все життя я несу це прагнення до знань, до усіх нового, що мене оточує і сподіваюся ця цікавість не покине мене до самої смерті. Коли я був маленьким, то завжди мріяв якнайскоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше - вони можуть ходити, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг, лягати спати коли вони самі захочуть, а не о 9 годині, дивитися телебачення досхочу... А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми, і як шкода, що тоді я цього не розумів і якнайскоріше намагався вирости, аби стати дорослим, як і мої батьки. 
Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. І не в останню чергу від того як пройшло твоє дитинства залежить, чи зможеш ти добитися чогось у навколишньому світі, який незважаючи на всю свою красу є доволі жорстоким і невблаганним, і потребує від нас іноді напруження усіх наших сил, аби зробити щось важливе і величне. 
Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне - їхню турботу та увагу. Вони з дитинства навчали мене самостійності, тому я завжди мав вибір, що мені робити, коли мені це робити та інше, і зараз я бачу наскільки це мені допомагає у моєму студентському житті. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.

Весна, літо, осінь і зима. Кожна пора року по-своєму гарна. Осінь мені подобається найбільше. Поясню чому. По-перше, кольори осені зачаровують мене своїми барвами. Не можу не замилуватися жовтим, червоним, багряно-золотистим вбранням дерев. По-друге, осінь щедра на достиглі сливи, груші, виноград. Вони такі смачні і пахнуть медом. Ми із задоволенням ласуємо ними. По-третє, восени ми з татом часто ідемо у ліс збирати гриби. Саме о цій порі вони ростуть густо-густо. Ось чому осінь мені подобається найбільше. Це чудова пора року!