Підібрати приклади помилок в сучасній рекламі( 5-6 ), виправити їх(не списати а написати самому)​

Осінь - це карнавал природи ще кілька

днів тому лiс був зодягнений у зелені шати і

переливався стоголосим пташиним хором.

Зараз же він спалахнув, вибухнув жовтими,

червоними, рожевими й оранжевими

барвами. Здається, наче кожне дерево.

кожний кущик змагаеться з сусідами у

яскравості свого вбрання.

А яка тиша навкруги!. Тільки де-не-де

можна почути шурхiт ıжачка в опалому лист та поодиноке каркання всюдисущих ворон. Легке мереживо павутиння гойдається на гілках, а лагідне сонячне промiння нiби шле свої останні поцілунки...

Ліс зачарований... Та життя у ньому не

припиняється нi на мить. Придивіться пильніше Ось двi бiлочки-пустунки мандрують кронами дерев, а за поваленим стовбуром причаiлася сiмейка грибочків у кумедних капелюшках Сонечко поспішае знайти собі оселю на зиму, а синичка стрибає з гілки на гілку, шукаючи поживу

Але, споглядаючи усю цю красу, нам чомусь стає сумно. Сумно, що з кожним порухом вітру більше і більше листя опиняється на землі Сумно, що скоро ПIДУТЬ ДОщI і все довкола стане голим, сірим, холодним.

Та після осіннiх холодiв i зими настане весна I лiс знову оживе, зазеленіє, розiллеться тисячами звуків. Тільки це вже буде iнша музика. А зараз звучить симфонія осені

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !