Svetlana395
?>

Завдання:переписати текст, розставляючи розділові знаки.Текст:Далека батьківська домівка. Нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду і стоїть вона стара й похилена неначе сторічна бабуся та ще розло¬гий ясен рипить на причілку німий але вірний сторож поставлений над солом'яним дахом самою долею.У тій оселі давно живуть чужі люди вважаючи домівку своєю. Звикли нові мешканці до крилатого ясена. А колись він то розважав його своїм зе¬леним шумом навесні то навівав смуток пізньої осені гублячи пожовкле листя. Взимку ясен вбирався інеєм або олив'яною ожеледицею і скрипів важко ламаючи холодну броню на своєму тілі.Заметена снігами хата ледь блимала невеличкими вікнами з-під сивих брів. А навесні вона оживала. Коли розтавали сніги найпершими коло призьби пробивалися зеленими шпичаками півники.Побілені крейдою стіни повертали хаті молодість зелений вінок спле¬тений самою природою прикрашав архаїчну оселю.Все в цьому родинному домі було своє стіл лави ослони зроблені майстровитими руками господаря ковдри і рядна виткані на верстаті ма-тусею.Живучи в й міській квартирі серед модерних меблів серед кришталю і картин у позолочених рамах він часто сумував за далекою ха¬тою в якій народився .

Украинская мова

Ответы

korchags19983941

Вулиця Адміральська — головна вулиця в перше сторіччя існування Миколаєва. Назва запропонована поліцмейстером Павлом Федоровим у 1822 р., але не затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом Олексієм Грейгом. Повторно запропонована поліцмейстером Григорієм Автономовим. Затверджена адміралом Михайлом Лазарєвим в 1835 р. Назва дана по будинку головного командира Чорноморського флоту (1793 р.), від якого починалася ця вулиця. Оскільки флотом командував адмірал, то його будинок у просторіччі називали «адміральським». Звідси й пішла назва вулиці.

На цій вулиці мешкала міська знать — офіцери морського відомства, чиновники, купці. Тут будували красиві кам'яні дво- і триповерхові будинки, адміністративні будівлі, торгові приміщення.

Замощення вулиці Адміральської почалося в 1820-ті роки. Довгий час вона не мала освітлення, а лише в 1823 році, починаючи від будинку головного командира Чорноморського флоту і до штурманського училища, що знаходилося за будівлею 2-й жіночої гімназії, були встановлені гасові ліхтарі.

Після революції, в 1920-ті роки, перейменовано у вулицю Карла Маркса. До 175-річного ювілею міста вулиці повернули історичну назву — Адміральська.

Mikhail1369
Перевірені відповіді нашими експертами дає гарантію його правильності.З кожним роком людство все далі й далі робить більше технологічних відкриттів, які охоплюють світ дуже швидко. Смартфони, телевізори, комп'ютери - все це зараз звична річ. Проте, колись цього всього не було, а присутність в домі чорно-білого телебачення було проявом заможності людини. Але з цим всім мизабуваємо про нашого доброго друга, книжку. Цікаві історії та пригоди, незабутні враження, купа емоцій... Ох. А зараз вона стоїть десь на полиці, давно забута. Так, це печально. Але на мою думку, порівнювати Інтернет, тобто технології, з книгою не потрібно. Адже прогрес людства - річ, від якої не дітися. І тому осуджувати її не правильно. А якщо вже і є такі особистості, які потерпають від запаху книги, завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнений, будуть жити вічно. 
Тож, давайте любити книгу і не осуждувати технологічний прогрес. 

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Завдання:переписати текст, розставляючи розділові знаки.Текст:Далека батьківська домівка. Нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду і стоїть вона стара й похилена неначе сторічна бабуся та ще розло¬гий ясен рипить на причілку німий але вірний сторож поставлений над солом'яним дахом самою долею.У тій оселі давно живуть чужі люди вважаючи домівку своєю. Звикли нові мешканці до крилатого ясена. А колись він то розважав його своїм зе¬леним шумом навесні то навівав смуток пізньої осені гублячи пожовкле листя. Взимку ясен вбирався інеєм або олив'яною ожеледицею і скрипів важко ламаючи холодну броню на своєму тілі.Заметена снігами хата ледь блимала невеличкими вікнами з-під сивих брів. А навесні вона оживала. Коли розтавали сніги найпершими коло призьби пробивалися зеленими шпичаками півники.Побілені крейдою стіни повертали хаті молодість зелений вінок спле¬тений самою природою прикрашав архаїчну оселю.Все в цьому родинному домі було своє стіл лави ослони зроблені майстровитими руками господаря ковдри і рядна виткані на верстаті ма-тусею.Живучи в й міській квартирі серед модерних меблів серед кришталю і картин у позолочених рамах він часто сумував за далекою ха¬тою в якій народився .
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

vitbond12
Donleksa2016
info9
clic1968420
asviridova07194
Kubataeva Nikolaevich1389
fshevxuzheva313
SAMSCHOOL96
Yelena642
layna1241383
sharikplushelen
artemyanovich8
egcuzn86
bristolhouse20151001
domtorgvl20082841
▲