Розділові знаки в речені "десь далеко починає гуркотіти і весняний дощик поливає землю"

Десь далеко починає гуркотіти, і весняний дощик поливає землю.
Складносурядне речення

"Intermezzo" Михайла Коцюбинського

"Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посувається разом із сателітами. Бачу, як синє небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони. І від того - синіше небо; чорніші крила. 
     На небі сонце - серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Йду далі - киплять. Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й по А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений серпанок."

Описуючи природу, поети та письменники постійно використовують прикметники, бо це робить опис виразнішим. Жоден опис природи не обійдеться без прикметників. Якщо взяти будь-який твір, де автор змальовує природу, неодмінно знайдеш там прикметники. Наприклад: 

...День, два — нові були для нього 
Самотні ниви та сади, 
І сутінь бору вікового, 
І плескіт тихої води...

...І розпускав гілля похиле 
Занедбаний великий сад, 
Житло задумливих дріад...
О.С. Пушкін, «Євгеній Онєгін»

...За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину...
Т.Г. Шевченко "За сонцем хмаронька пливе"

"Ранньої весни, коли в степу на сході сонця по всіх ярах та виярочках вилежуються сонні тумани, а трави ще тільки сходять на пагорбах зеленими табунцями, біля самісінького Куреня ворухнулася раптом суха бур'янина, похиталася-похиталася з боку в бік і впала."
 Григір Тютюнник "Степова казка".