Plamia7917
?>

Прочитайте текст. Уривком з якого твору він є? Виконайте його лінгвістичний міні-аналіз. Жили ми такеньки з бідою та з журбою до осені. Тут і зчинилось... Одного дня трусили в садку яблука в коші, а чоловік мій струшує та все з яблуні на мене поглядає то з-за тії гілки, то з-за тії. Трохи вже й притомилась бабуся, – сіла одпочити. – От уже й літечко красне минулося! – промовила, – сонечко ще світить, та вже не гріє. Сеє кажучи, роздивляється навкруги. – Устино-голубко! Адже ото неначе дітвора з-за ліси визирає? – питає мене. Я гляну – аж справді коло тину купка діток. – А що, дітки? – питає бабуся, – Чого прийшли, мої соколята? Малі мовчать та тільки оком закидають у коші з яблуками. – Ходіть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам! – каже на їх бабуся. Дітвора так і сипнула в гад. Обступили стару, як горобці горобину, а стара обділя їх, а стара обділя... Загуготіло, загомоніло коло нас: звісно, діти. Коли се зненацька як гримне пані: – А то що? Перелякались діти. Которі в плач, а хто в ноги, — тільки залопотіло. І в мене серце заколотилось. Бабуся спокійненько одповіщає: – Се, – каже, – я по яблучку діткам дала. – Ти дала? Ти сміла? – заверещить пані(сама аж труситься – Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Злодійко! – Я – злодійка!? – вимовила стара... Зблідла, як хустка, і очі їй засяли, і сльози покотились. – Більш красти не будеш! – кричить пані. – Я тебе давненько пристерігаю, – аж от коли піймалась... Панські яблука роздавати! – Не крала я зроду-віку мого, пані, – одмовляе стара вже спокійно, тільки голос її дзвенить. – Пан ніколи не боронив, сам дітей обділяв. Бог для всіх родить. Подивіться, чи для вашої ж душі мало? – Мовчи! – писнула пані, наскакуючи. Хруснули віти. З-за зеленого листя визирає мій чоловік, та такий у його погляд страшний! Я тільки очима його благаю. – Злодійка! Злодійка! – картає пані бабусю, вкогтившись їй у плече, і соває стару, і штовхає. – Не по правді мене обмовляєте! Я не злодійка, пані! Я вік ізвікувала чесно, пані! – Ти ще зо мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! Захиталась стара: я кинулась до неї; пані — до мене; мій чоловік — до пан моя дитино, – промовляє до мене бабуся, – Не турбуйся, не гніви панії. А пані вже вчепилась у мої коси... (Марко Вовчок)

Украинская мова

Ответы

Anatolii
Твір «інститутка»

Жанр — соціальна повість
Час написання — 1858-1859 роки
Тема: зображення тяжкого становища кріпаків та наростання стихійного протесту проти несправедливості та неволі.

Ідея: змалювання почуття волелюбності народних мас, показу протилежних поглядів на любов, шлюб, солдатчину.

Композиція
Експозиція — І розділ, у якому читач знайомиться з оповідачкою Устиною; про людей та події розповідається крізь призму світосприйняття героїні.
Зав’язка – Приїзд панночки й обрання Устини покоївкою.
Розвиток дії — настає через загострення стосунків панночки з кріпаками, її одруження і переїзд на хутір. Кульмінація – Сцена, у якій пані побила стару кріпачку. Хотіла побити й Устину, але на перешкоді став Прокіп. Розв’язка — Прокопа віддають у рекрути, Устина переходить до міста наймичкою.
agaloan8

кам’янець-подільська фортеця (antimurale christianitas – форпост християнства) була споруджена для захисту  турецького мосту, що є сполучним перешийком між старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.

на підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в ix –  xii  ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення галицько – волинського князівства.

дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі  xii  –  xiii  ст. а вже в 1240 році орди батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу джучі (золотої орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. у наслідку чого більш ніж на сторіччя кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.

після поразки татар при синіх водах у 1362 році від війська великого князя литовського ольгерда (літ. algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – олександру, юрію, борису, костянтину і федору. за правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали кам’янцю “милостиню святого петра”.

in-1973
Твір опис природи в художньому стилі за картинкою васильківського "козача гора" сонце нещадно палить, залишаючи відблиски своїх гарячих променів у прохолоді швидкоплинної річки. зелені трави буяють під їх  теплом.    верба схилилася до води,щоб окунути свої довгі зеленаві коси у воду.  у зарослях очерету, в тіні, відпочивають та вичікують комах жаби. гармонія всюди. здається, ніхто ніколи не порушить недоторканність цього місця.  козача гора височіє над усією цією красою та доповнює пейзаж. мабуть, нею раніше мандрували   козаки, але саме зараз вона велично відпочиває. як же тут гарно. наша мальовнича країна багата такими мальовничими місцями, але, як і це, кожне з них - неповторне

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Прочитайте текст. Уривком з якого твору він є? Виконайте його лінгвістичний міні-аналіз. Жили ми такеньки з бідою та з журбою до осені. Тут і зчинилось... Одного дня трусили в садку яблука в коші, а чоловік мій струшує та все з яблуні на мене поглядає то з-за тії гілки, то з-за тії. Трохи вже й притомилась бабуся, – сіла одпочити. – От уже й літечко красне минулося! – промовила, – сонечко ще світить, та вже не гріє. Сеє кажучи, роздивляється навкруги. – Устино-голубко! Адже ото неначе дітвора з-за ліси визирає? – питає мене. Я гляну – аж справді коло тину купка діток. – А що, дітки? – питає бабуся, – Чого прийшли, мої соколята? Малі мовчать та тільки оком закидають у коші з яблуками. – Ходіть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам! – каже на їх бабуся. Дітвора так і сипнула в гад. Обступили стару, як горобці горобину, а стара обділя їх, а стара обділя... Загуготіло, загомоніло коло нас: звісно, діти. Коли се зненацька як гримне пані: – А то що? Перелякались діти. Которі в плач, а хто в ноги, — тільки залопотіло. І в мене серце заколотилось. Бабуся спокійненько одповіщає: – Се, – каже, – я по яблучку діткам дала. – Ти дала? Ти сміла? – заверещить пані(сама аж труситься – Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Злодійко! – Я – злодійка!? – вимовила стара... Зблідла, як хустка, і очі їй засяли, і сльози покотились. – Більш красти не будеш! – кричить пані. – Я тебе давненько пристерігаю, – аж от коли піймалась... Панські яблука роздавати! – Не крала я зроду-віку мого, пані, – одмовляе стара вже спокійно, тільки голос її дзвенить. – Пан ніколи не боронив, сам дітей обділяв. Бог для всіх родить. Подивіться, чи для вашої ж душі мало? – Мовчи! – писнула пані, наскакуючи. Хруснули віти. З-за зеленого листя визирає мій чоловік, та такий у його погляд страшний! Я тільки очима його благаю. – Злодійка! Злодійка! – картає пані бабусю, вкогтившись їй у плече, і соває стару, і штовхає. – Не по правді мене обмовляєте! Я не злодійка, пані! Я вік ізвікувала чесно, пані! – Ти ще зо мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! Захиталась стара: я кинулась до неї; пані — до мене; мій чоловік — до пан моя дитино, – промовляє до мене бабуся, – Не турбуйся, не гніви панії. А пані вже вчепилась у мої коси... (Марко Вовчок)
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

Yelizaveta555
ilyagenius
maksim1lssah575
marat7
fermproddk
Galliardt Sergeevna1284
pizniak
Vladislav98
Asplaksina
edelstar83
natalia-shelkovich
gbelihina
evada2
horizma609
smirnovaL1286