Записати займенники, розкриваючи дужки. (Аби)чим, (ні)скільки, ні(про)що, хтозна(від)чого, (де)чого, аби(з)ким, (ні)хто, (аби)якому, що(сь), (будь)якого, що(небудь), (на)якому(небудь), чий(небудь), (на)чому(небудь), (ні)в(якому), (де)чого, ні(про)кого надо очнь

ответ: Абичим, ніскільки, ні про що, хтозна від чого, дечого, аби з ким, ніхто, абиякому, щось, будь-якого, що-небудь, на якому-небудь, чий-небудь, на чому-небудь, ніякому, дечого, ні про кого.

Надіюсь правильно

Відповідь:

Пояснення:

1. Кізонько моя люба, кізонько моя мила, чи ти пила, чи ти їла?

2. Ні, дідусю, не пила...

3. Котику-братику, несе мене лиска...

4. Івасику-Телесику, приплинь...

5. Гуси, гуси, гусенята...

6. Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!

7. Ловись, рибко, велика та все велика!

8. Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі...

9. Боже великий, єдиний, нам Україну храни.

10. Україно! Ти для мене диво!

11. Чи знаєш ти, березо в ріднім краю, що я тебе забути не зумів?

12. Ви заграйте, гори, зашуміть, діброви! Приберіться, ниви, красно та багато.

мені - займенник.

Початкова форма - я.

По-перше, воно вказує на предмет: прийдуть (до кого?) - до мене.

По-друге, має постійний морфологічна ознака: займенник приватне.

Вжито в однині, давальному відмінку - це його непостійні ознаки.

Звернемо увагу: особисті займенники не змінюються за родами, а тому рід ми не вказали.

1. Частина мови.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Розряд за значенням.

4. Особа (в особових займенниках).

5. Число (якщо є).

6. Рід (якщо є).

7. Відмінок.

8. Синтаксична роль.