очень рівень 7. Розібрати речення синтаксично (2 б.) Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. ІІІ рівень (4 б.) 8. Переписати, прибираючи риску, поставити, де треба, розділові знаки, пояснити їх, підкресливши відповідно до синтаксичної ролі: 1. Не/повертайся на круги своя нічого це крім болю не/приносить. 2. Карає час всевладний цар і кат того хто слово винесе на продаж. 3. Натомившись од щоденних справ я душею й тілом спочив на галяві. 4. Надходить вечір повний таємниць і ліс при світлі молодих зірниць стоїть передчуваючи не/спокій. 5. А за вікном сніги летять лапаті і не/торкнувшись хліба і вина сидить край столу в новорічній хаті старенька мати сива і одна. 6. Процес вимирання цих ящерів наприклад бронтозаврів тривав не/менше мільйона років.

Наша держава с кождним днем все більше, і більше процвітає. с кождним днем удосконалюються технології, створюються все нові і нові пристрої.наш народ впевнено крокує в майбутнє.майбутнє нашої україни - прекрасне. на сам перед - це щасливі, заможні люди,які своеє працею прикрашаютьі збагачують рідний край. величні та ккрасиві міста та села. заводи і фабрики.на родючих українських землях, чудові врожаї.подивиться на тебе з горба сільська вулця,скаладуться в міські квартали сучаснінові будинки.і перед очима постане краса та велич україни. і все це залежить від нас. молодих, які живуть в вільній україні

Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.