16.Оберіть правильний варіант відмінювання порядкового числівника сімсот двадцять перший у місцевому відмінкуА на сімсот двадцять першомуБ на семисотому двадцять першомуВ на сімсот двадцятому першомуГ на сімсот двадцять одному​

А) на сімсот двадцять першому.

ответ: А) на сімсот двадцять першому

Объяснение:

Комп’ютери стали основною частиною нашого повсякденного життя. Люди просто не можуть жити без них. Вони працюють і вчаться з до комп’ютерів, знаходять інформацію, і, звичайно ж, грають в різні ігри. Говорячи про комп’ютерних іграх, я повинен сказати.Існують дві точки зору з цього питання. Деякі люди стверджують, що такі ігри шкідливі і безглузді. Вони руйнують наш життєвий баланс. Насамперед, комп’ютерні ігри шкідливі для зору. Якщо ми дивимося на екран протягом тривалого часу, воно стає гірше. По-друге, сидячи приклеївшись до одного і того ж місця, ми можемо погладшати. Ще один аргумент проти комп’ютерних ігор – це те, що вони містять багато сцен насильства. Таким чином, граючи в них, наша поведінка може стати більш агресивною. І, нарешті, комп’ютерні ігри крадуть наш час. Ми починаємо рідко бачитися з нашими друзями і родичами.

Щоб зберегти рівновагу, краще мати і деякі активні хобі, такі як заняття спортом або гра в музичній групі. Є деякі люди, які підтримують комп’ютерні ігри. Вони кажуть, що це заняття має багато переваг. Наприклад, воно може розвивати хорошу пам’ять, тому що в той час, як ми граємо, ми намагаємося запам’ятати різні деталі. Крім того, воно розвиває логічне мислення, і навіть мовні навички. Витрачаючи багато часу в Інтернеті, ми можемо завести віртуальну дружбу з іншими гравцями.Врешті-решт, я хотів би сказати, що скільки людей, стільки й думок. Що стосується мене, я іноді люблю грати в свої улюблені ігри, але намагаюся витрачати менше часу перед комп’ютером.

У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх. Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Прикрасою житла служили вишиті рушники. Їх вішали над дверима, над вікнами, стелили на столі, але найкрасивішими обов’язково накривали ікони. Прикрашали хату і настінними малюнками, які служили і прикрасою, й оберегами. Малюнками розписували піч, припічки, вкладаючи свій щедрий талант у колоритні орнаменти. Під іконами стояв великий стіл, розрахований на численну родину: біля нього всі збиралися і коли їли, і коли вирішували важливі питання. На ньому завжди мала лежати прикрита рушником паляниця. Біля стола попід стіною стояла довга деревяна лава, а збоку його — велика скриня, куди складався одяг, рушники тощо. Недалеко від печі ставився деревяний настил на стовпчиках — піл. На ньому спали, а вдень, прибравши постіль, його нерідко використовували для хатніх справ. Я ніколи не жила у такій хаті, але мої пращури передали мені, мабуть, святу любов до неї, бо трепетно хвилюється моє серце, коли чую слова: Хата моя, біла хата, Казко тепла й доброти…