Подані іменники поставте в кличному відмінку однини. Батько, слухач, уболівальник, лікар, Олег, друг, чумак, боєць, Валя, студент, журналіст, гравець, пан генерал, товариш лейтенант, добродій Коваленко, пані Марія, Гліб, Степан Миколайович, Світлана Олексіївна. Київ, Львів, козак, брат Петро, пан професор, колега Михайло, добродій тренер, Лідія, Оля

ответ: батьку, слухачу, уболівальнику, лікарю, Олегу, друже, чумаче, бійцю, Вале, студенте, журналісте, гравцю, пане генерале, товаришу лейтенанте, добродію, якщо жінка - Коваленко, якщо чоловік - Коваленку, пані Маріє, Глібе, Степане Миколайовичу, Світлано Олексіївно, Києве, Львове, козаче, брате Петре, пане професоре, колего Михайле, добродію, тренере, Лідіє, Ольго/Олю

Объяснение:

За що люди люблять зиму? звичайно, за красу зимової природи – засніжені вулиці й дерева, малюнки на вікнах, сліпуче сонце, що відбивається від льодяної поверхні рі я народився і все життя провів у місті, і навіть тут зима відчутно прикрашає звичні вулиці й сірі багатоповерхівки. сніг ховає під собою всі негарні речі, що є у великих містах – не дуже чисті узбіччя, ями на дорогах, електричні стовпи, непоказні будівлі тощо. проте найбільше враження справляє зима у лісі, яку я, нажаль, бачив тільки на фотографіях – календарях та картках. серед них мені більш за все подобаються такі: і ялинки, вкриті пухким снігом, велично стоять на схилі блакитних гір, а крізь їхні віти пробиваються проміні сонця, що заходить. небо низьке й прикрите хмарами, проте неповністю, і місцями видно клаптики ясного блакитного неба. відчувається такий безмежний спокій, велична краса, здається, навіть, що ти відчуваєш морозне повітря. снігу там, мабуть, по пояс, він товстих килимом покриває землю, та під ним вгадуються непевні обриси низьких кущів, великого каміння, повалених дерев.

Окремо пишуться:

1. Усі частки, які творять форми слів або надають різних смислових, модальних та емоційно-експресивних відтінків:

а) частки хай, нехай, за до яких творяться форми наказового нехай заспіває, хай не розбудить;

б) частка би(б), за до якої утворюється форма умовного дієслів: спочив би, прийшла б;

в) частка же(ж), яка відіграє підсилювано-видільну роль: знайшов же;

г) частки то, це, які у складі речення мають значення вка-зівності: Мова й історія — то ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо одночасно

. Частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до. .

3. Частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

 

Через дефіс пишуться:

1. Частка бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення окремої о слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.

Примітки: 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.

2. Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого відноситься, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.

2. Частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- в складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.

Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна в чому, будь із ким.

 

Разом пишуться:

1. Частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся(-сь) у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися(сь), кудись.

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.

2. Частки би(б), же(ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.