Речення ускладнене відокремленим означенням у рядку А) Наші пращури червоні кетяги калини вставляли поміжвіконним рам-взимку їхнє світло зігрівало і звеселяло Б) Мова-це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне багатство В) Золотоголова квітка соняшника на високому стеблі світиться, виграє повсюдно, обертаючись до сонця Г) У народі конвалію називають маївка, кукурічка, дикий виноград, ладички, любка, язик лісовий

б

Объяснение:

Відокремлене означення:набутий віками нашим народом

Батьки-це головне в житті.Батьки тебе виховують,одягають,роблять для тебе все.

Потрібно цінувати маму та тата,вони найдорожчі.

Батьки приводять дитину у світ та виховують її від самого народження.

До вісімнадцяти років потрібно бути з батьками,а після повноліття ти можеш будувати своє життя.Потрібно завжди їх памятати,тому що вони тебе виховували,одягали,і робили все щоб ти мав хорошу освіту.

Потрібно цінувати їх завжди,бо в один момент їх можна втратити і дуже сумувати за ними,жаліти що ти їх не цінував та ображав."Шануй свого батька та матір".

На світанку я вийду із хати,
коли цвітом завіє сади.
На подвір’ї оцім батько й мати
в споришах залишили сліди.

Батько і матуся –
найрідніші люди,
скільки нелегких було
пройдено доріг.
Та зі мною завжди,
гріє мої груди
грудочка з подвір’я,
ніби оберіг.

Вже відчинені навстіж ворота,
крізь літа, ніби рана в душі.
І навічно осіла скорбота,
хоч життя в світлу далеч спішить.

Йшов до вас я, тату,
завжди на пораду –
мріяв, як в дитинстві,
сходити на вас.
Зойкнув одиноко
ґанок біля хати,
і навіки вічні
вогник в ній загас.

Білим коливом зірка вечірня,
заростають стежки до воріт.
Ви, матусю, своїм серцем щирим
зігрівали мені цілий світ

Прилетів до хати
голуб воркувати,
покружляв над нею,
й полетів в світи.
Хмільно на подвір’ї
пахне рута-м’ята –
розіслалась пишно,
що не обійти

Зажурилися верби в долині,
ластівки залишили цей двір,
голоси ваші чую донині,
в яблунях шелестять до цих пір.

Батько і матуся –
найрідніші люди,
скільки нелегких було
пройдено доріг.
Та зі мною завжди
гріє мої груди
грудочка з подвір’я,
ніби оберіг