Підкресліть у реченнях синоніми, визначіть, якою частиною мови вони є. Після кількаденного свисту вітру прибляк степ, притьмарився, прижухнув. Якраз тоді маки цвіли, розцвітали. Спіють яблука, і зріє виноград, стигнуть сливи золотисті. Горить, палає і втоми не знає. . 5. Запишіть речення, вибравши із дужок потрібні синоніми. Куняє (спить, дрімає) земля під глибоким снігом. земля під глибоким снігом. Дівчина хитро регоче (сміється, посміхається Дівчина хитро . Учні вели розмову (говорили, розповідали) про канікули. Учні про канікули. На батьківських зборах багато базікали (говорили, розповідали, мололи) про дисципліну. На батьківських зборах багато про дисципліну. Отже, навіщо потрібні синоніми? (Вони роблять мовлення красивішим, багатшим, дають можливість уникати неви-правданих повторів. Але синоніми слід вживати доречно, залежно від стилю і мовленнєвої ситуації).

У мене є друг. З ним я познайомився ще у першому класі. Він теж навчається у моїй школі, але в паралельному класі.

   Мого друга звати Остап. Він невисокого зросту. Лице у нього кругле. Волосся русяве. Очі блакитні, мов небо. Він багато знає. Мені з ним цікаво і весело. Вчиться він теж добре. Він сміливий і сильний. Остап відвідує спортивну секцію. Може захистити слабшого. Він щирий і справедливий.

    У нього є хобі. Він гарно малює. Про Остапа можна ще багато сказати. Головне, що він є хорошим другом.

Що посієш - то і пожнеш. Раніше, коли я чув це прислів"я, думав, що воно тілько про роботу людини. Зробиш що-небудь -і тоді будеш щось мати. Але якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можно перенести і на людські взаємновідношення. Посієшь щось лихе, недобре - так ось таке і збереш. Це будуть гіркі плоди з твєї життєвої ниви. Нерідко можнобачити, що до людини, котра комусь бажає зла, лихословить, обманює, дуже погано відносятся оточующі. И навпаки. Коли
 
в общем сама дальше переводи, мне надоело

 человек искренний, доброжелательная, вежливая - это она со своей нивы пожинает взаимность и почет других. Добро порождает добро, а зло разъединяет людей, разрушает их души. А потому треба всем задуматься, чем же засеять свою ниву, чтобы пожинать добрые плоды. Очень часто каждому из нас приходится слышать от взрослых такие выражения: «Нельзя», «Что люди скажут?», «Не смеши людей». Но нередко мы не задумываемся над их глубинным содержанием. Уважение к общественной мысли - одна из основ народного этикета, который является неписаным сводом норм и правил поведения человека с родными, знакомыми. К сожалению, часто приходится встречаться с дерзким отношением моих ровесников к старше возрастом, пренебрежительностью к младшим. Это результат того, что вдоль возрастов терялись народные традиции, духовные достояния поколений. И сейчас, как некогда, необходимо возродить традиции уважения к старшим, сохранение родственных связей, почета к слову, языку. Прочитал я недавно сказку о сыне, который отца от преждевременной смерти. А случилось это так. Когда-то старых людей, которые уже ничего делать не могли, спускали на лубках у пропасть: чтобы хотя хлеб не ели. А один мужчина очень любил своего отца и, не выполнив жестокого закона, запрятал его в хлеве. Вскоре в тех краях случился недород. Отец и посоветовал сыну пересеять поле. Долго испытывали удивление люди богатому урожаю, а когда узнали, что посоветовал мужчине отец, то перестали стариков вывозить на лубках. Уважали до самой смерти, так как родители мудрые, жизням битые. Эта сказка принудила меня призадуматься над тем, как мы относимся к старшим. Когда-то их почтительно называли на «вы». Но, к сожалению, случаются случаи, когда мальчик или девочка не уступают местом людям преклонного возраста в транспорте, не спешат бабушки поднять трудный чемодан, забывают поздравить родных с праздником. А все из-за того, что кому-то не случилась сказка о признательном сыне, которая учит уважению к старшим.