Установіть відповідність між однорідними членами речення та їхньою синтаксичною функцією. А. Батькове слово, мамина пісня, бабусина казка – це мої духовні обереги. 1. Обставини. Б. У затишній, теплій бабусиній оселі панував спокій.. 2. Означення. В. Мама оточувала нас красою, збагачувала життя мистецькими витворами. 3. Підмети. Г. Батьківська щира любов плекає в душах наших гідність, чесність, порядність. 4. Присудки. 5. Додатки.​

А. слово, пісня, казка - 3 (ОДНОРОДНЫЕ ПОДЛЕЖАЩИЕ)

Б. затишній, теплій - 2 (ОДНОРОДНЫЕ ОПРЕДЕЛЕНИЯ)

В. оточувалаю, збагачувала - 4 (ОДНОРОДНЫЕ СКАЗУЕМЫЕ)

Г. гідність, чесність, порядність - 5 (ОДНОРОДНЫЕ ДОПОЛНЕНИЯ)

1а

2г

3б

4б

5а

6а

7 1г 2в3а

8 1в 2а 3б

9 -(виділеного слова не видно).

10 Образ козака на наших картинах – це велична, викристалізувана віками дума народу із своєю сутністю. (2) Народ стомився від постійних воєн, від розорень і спустошень, що обернули квітучий край у пустку. (3) Зазнавши стільки горя й лиха, він прагнув миру, вільної праці. (4) Миролюбивий характер народу й уособлюс образ козака бандуриста. (5) Але водночас українский народ завжди був готовий освятити ножі, щоб захистити могили своїх предків, свою рідну землю.(З журналу)

Тихе(означення, прикметник) блідо-блакитне (означення, прикметник) море(підмет,іменник) ,здається(вставне слово), спить(присудок, дієслово). Речення просте,ускладнене вставним словом,розповідне,неокличне

Умовний б виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б).

Частка б, би в умовному пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.

Дієслова умовного як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.

Форми умовного найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).

Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання: