ДО ТЬ!!будь ласка напишіть як ви зрозуміли що це правильна відповідь укажіть речення з однорідними обставинами а) чорна коса непорушно лежала на спині б) Захар глядів на молоду пару ясними очима в) молода господиня гордо, норовливо пройшла по подвір'ю г) вишня, вкрита рясно білим цвітом, сон стояла біля тину

В

Объяснение:

Гордо і норовливо - це однорідні обставини, тому що обставини відповидають на питання як? яким де? куди? звідки? і т.д.(щоб краще запам'ятати обставина відповідає на питання цікавої Варвари), а однорідні, тому що виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком.

вклонись маленькому листочку й комашці усміхнись Цікавр, хто зрозумів сутність цього виразу? але ж воно легке.

Тобто будь за все вдячним. Навіть за самі маленькі дрібниці: за одяг, чисту постіль, зварений обід, ноги, руки

це моя особиста думка, можливо є і інші. Часто ми насуплені і не задоволені через те, що хтось наступив нам на ногу в міському транспорті або ж у звичайній марщтрутці. Але насправді дякуйте Бога, бо ви маєте ноги, а багато людей на нашій планеті не мають такого щастя, щоб пересуватися самостійно. Коли ваш брат чи сестричка взяли вашу річ, то не кричіть одразу. А скажіть дякую, за те, що ви маєте батьків, які мають змогу купити вам те чи інше. Адже величезна кількість дітей проживають в сиротинцях

Тому завжди будьте на позитиві, дякуйте за все і частіше посміхайтеся

Усі люблять ялинку. Люблять не як дерево, яке потрібно посадити, доглядати, ростити. Ні, всі люблять зелену красуню, як символ Нового року. Тоді її рубають, несуть додому, ставлять у кутку і починають прикрашати яскравими іграшками, дощиком, серпантином. Протягом усіх святкових днів ходять коло неї, радіють, сміються. А коли свята закінчуються, просто викидують її, як річ, що засмічує помешкання.
Василько жив з батьком край лісу. Батько у нього був лісником, поважною людиною. Якось Василько побував в гостях у родичів у місті. Якраз були новорічні свята, в квартирі стояла пишна зелена красуня, розцяцькована іграшками, цукерками і мандаринками. І так Василькові це сподобалося, що вирішив він на другий рік і собі вдома так зробити.
І от підійшов непомітно кінець року. Наближалися зимові свята. Василько почав канючити у батька, щоб той зрубав йому гарну ялинку у лісі. "Їх же так багато", - просив хлопчик. Тоді батько пішов з хїлопцем у ліс, до найгарнішої ялинки і розповів хлопцеві, як багато часу треба, щоб з маленької насінинки виросло таке велике гарне дерево, і як швидко воно гине, якщо його зрубати. "Зрозумій, Василько, свята минають швидко, і ялинку викидують на смітник. Невже тобі не шкода такої красуні? Вона ж теж відчуває біль. Це все-одно, ніби ти візьмеш додому маленьке пташеня з гнізда, пограєшся з ним, і викинеш на смітник, бо воно загине. " І Василько зрозумів. Він підійшов до ялинки, обійняв в :"Рости далі, ялинко, я не хочу, щоб ти померла."
Так, лісову красуню люблять усі. Але задумайтесь,   чи справжня є ця любов?...