Знайти відокремлені члени речення, підкреслити та вказати правило, за яким відбувається відокремлення. 1. І знову снаряди, виблискуючи мідними пружками, влітали з дужих рук у димчасті чорно-сизі отвори. 2. Сьогодні він тричі під кулями і обстрілом мінометів, не згинаючись (часу нема), ладнав покалічену телефонну лінію, а йдучи вчетверте, ронив «дурну» розігріту кров із носа. 3. Сп’янілі від пороху, поту, втоми, артилеристи на руках затягують у ліс гармати і падають біля лафеті, поклавши під голови кулак чи противогаз. 4. І раптом сама земля, чорна і страшна, підіймає першу залізну потвору на диби і відкидає в бік. 5. Прихилившись до дерева, примруживши вузькі очі з автоматом на грудях стоїть боєць. 6. Машина, петляючи гарячими, задимленими вулицями, вилетіла на помережене надвечірніми тінями шосе. 7. Мовчки, припавши до його руки, дивився на батька Андрій, нерухомо, задумано. 8. Як довго, до одуріння, тягнеться день. 9. У вогкій землі знаходили притулок люди, сповнені лихими передчуттями, невгамовним болем. 10. Найменша дочка його, Соломія, студентка сільськогосподарського інституту підвівши голову пильно оглядала обсипану плодами яблуню.

Відповідь:

…і подивитися як усе розташовано всередині. Ще з давніх-давен церква вважалася символом духовного життя народу. Адже саме тут ми можемо побути наодинці з Богом, поділитися своїм горем, радістю, висповідати й очистити душу. Божий храм – це місце, де охрещують нове життя та відспівують померлих.

На будівництво церкви завжди виділялися значні кошти, тому не дивно, що її називають еталоном серед об’єктів архітектури. Велич і розкіш соборів, особливо православних, справді вражає. Не винятком стала й перлина українського бароко – Андріївська церква

Прийшла весна iз кобзою в руках. Спiвуча i весела. Повiяла вона на дерева i кущi зеленим тихим вiтерцем i заспiвала. Вона спiвала про щастя i радiсть, про духмяний вiтер, трави i квiти. Вона спiвала тисячами струмкiв, щебетом ластiвок, тьохканням солов’їв, куванням зозулi, шелестом дерев i трав, дзижчанням бджiлок.

А небо було блакитне-блакитне. То весна розкидала свої голубi стрiчки над квiтучими садами, лiсами i зеленими полями.  

Ось пролетiла ластiвка. Вона трiпоче крилами, як рушниками. Пташка теж радiє чарiвницi.

А весна спiває ще голоснiше i голоснiше. I все ожило i зацвiло яблунево-вишневим цвiтом. Тихо шумiли гаї, весело щебетали пташки, а менi було радiсно i хотiлося спiвати пiсню весни-чарiвницi.

Объяснение: