Звуковий та складовий аналіз слова "української"!

української

0=-00==0=00

Моя вулиця  

я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів! восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.

Паляни́ця, і, ж. хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. паляниця хлібові сестриця (номис, 1864, № 12335); — а де ж ти діла паляницю? чи, може, в лісі хто одняв? чи попросту — забула чи, може, ще й не напекла? (шевч., і, 1963, 318); я хутко збігав додому й нишком, щоб ні батько, ні мати не бачили, відрізав мало не половину пшеничної паляниці (донч., vi, 1957, 240); на столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (мушк., чорний хліб, 1960, 176); * у порівн. на ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (н.-лев., ii, 1956, 335). паляни́ця хлі́ба — хлібина істівна. павло з’їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (тют., вир, 1964, 367).