7. Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому. 1. Відокремлений уточнюючий член речення 2. Відокремлений додаток 3. Відокремлене означення 4.Відокремлена обставина а) Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману. (Б. Чіп) б) Лев упав і довго, лежачи, стогнав. (Л. Глібов) в) Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа. (Д. Луценко) г) Здається, вогнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч. (Д. Луценко) ґ) Не маю іншого тепла, окрім отчого краю. (В. Баранов) 8. Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення і синтаксичною роллю, яку вони виконують. 1. Уточнюючий підмет 2.Уточнюючий присудок 3.Уточнююча обставина місця 4. Уточнююче означення а) Пірат був звичайний пес, трудяга. (О. Довженко) б) Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні про що не питав. (В. Дрозд) в) І тут, в Америці, живу я Україною. (А. Кацнельсон) г) Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос. (М. Вовчок) ґ) Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий. (В. Дрозд) 9. Виконайте синтаксичний розбір речень. а) Матір моя, Марія, читати мене навчила. (М. Нагнибіда) б) Кожен птах, свою пісню співаючи, здіймається до небес. (Нар. творч.)

Відповідь:

1-г;

2-ґ;

3-а;

4-в.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

1-а;

2-б;

3-в;

4-г.

Пояснення:

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали  на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.

 Які риси характеру я хочу в собі виховати 
      Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.