Текст на тему я українець і цим пишаюся ​

На мою думку, кожен має пишатись своєю Батьківщиною. Там ми народились, зростали, там проходили найважливіші моменти в нашому житті.
Так, я українець/українка і я пишаюсь цим. Адже це моя рідна земля, її потрібно оберігати і дбати про неї. Наша держава - унікальна, неповторна, особлива. В України є багаторічна історія, раніша вона була славна на весь світ. Українська мова - одна з найгарніших мов у світі. Наші люди відкриті і дуже працьовиті. Також Україна декілька разів була окупована і знаходилась під іншими країнами, але зараз Україна - незалежна держава і це свято ми святкуємо кожного року 24 серпня. Нас завжди намагались зламати, але українці - сильний народ. І нам справді є чим пишатись.
Я вважаю, що кожен має бути патріотом і щиро любити свою державу всім серцем.

Над сенсом життя тисячоліттями мислять вчені, філософи, поети. А мені здається, що я розумію сенс життя. Звичайно ж, сприймаю я його по-своєму. І не розумом, а почуттям.

Буває такий стан, коли кожною клітинкою тіла відчуваєш: живеш. Кожну хвилину гостро відчуваєш радість життя. Ось саме до такого почуття люди прагнуть весь життєвий шлях. І саме в ньому вони все бачать сенс життя, хоча пояснюють його по-іншому. По-різному пояснюють. Хтось – служінням Батьківщині, хтось – особистою матеріальною вигодою, престижем, успіхом, хтось – користю

суспільству, служінням.

писала долго,заслуживаю ?

Объяснение:

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

і дика качка тоскно обминає

рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

і озерявин проблески скупі.

І той у небі зморений лелека,

і те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

і світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

ідуть уздовж колишніх берегів.