6. Правила правопису частки порушено в реченні ( )А Хіба й справді я не сестра?Б Іваночку, чого ж бо ти плачеш?B Тим то й світ наш красний, що не однаковий.Г Хотів би я знати, про що він говорить.д Твоя любов нехай не тоне в млі!​

Во Правила правопису частки порушено в реченні (1 бал)

А Хіба й справді я не сестра?

Б Іваночку, чого ж бо ти плачеш?

B Тим то й світ наш красний, що не однаковий.

Г Хотів би я знати, про що він говорить.

д Твоя любов нехай не тоне в млі!

ответ:б Іваночку, чого ж бо ти плачеш?

Удачи надеюсь

Во Правила правопису частки порушено в реченні (1 бал)

А Хіба й справді я не сестра?

Б Іваночку, чого ж бо ти плачеш?

B Тим то й світ наш красний, що не однаковий.

Г Хотів би я знати, про що він говорить.

д Твоя любов нехай не тоне в млі!

ответ:б Іваночку, чого ж бо ти плачеш?

Удачи надеюсь

Нколи люди задають собі різні запитання. Одне з них «Навіщо нам знати історію свого народу?» .На мою думку, історія нам ніколи не завадить.По-перше, якщо б ми не знали історії,можливо, у нас би ніколи не було Різдва або інших важливих свят. Ще із давнини до наших часів дійшли дуже цікаві звичаї та обряди,якими лиди користуються і зараз. Один із них-це дідух на святковому столі,який є оберегом на цілий рік. Люди вірять якщо дотримуватись цього звичаю цілий рік буде багатим та успішним.По-друге, подоружуючи Україною ми завжди будемо знати коли і за яких обставим збудовано те чи інше місто. Історія його винекниння може бути дуже ціуавою та захоплюючою.Отож, потрібно хоч трішки знати історію свого краю. Аби наступні покоління теж знали яка багата наша Україна.

Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння  самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Кожна освічена людина розуміє, що без історії Україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. Ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою Батьківщину. Наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. Наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, Богом даній землі. Я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. Тож, сьогодні освітяни активно піклуються про вивчення історії України в школах та інших навчальних закладах. Головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. Адже це неодмінно до в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою Україна.