ответ:Лист вчительці
Вельмишановна Катерино Петрівно (або інше ім'я та по батькові у кличному відмінку),
Я пишу вам цього листа, щоб висловити щиру подяку за вашу працю - тяжку, але таку благородну. Ви були першою, хто зустрів нас, першокласників, на порозі школи. Ви терпляче та з любов'ю навчали та виховували нас. Ви навчили нас не тільки читати, писати та рахувати, але й привчали нас до порядку, навчили чемно поводитися один з одним, поважати старших, допомагати товаришам... Мі всі дуже вдячні вам і ніколи не забудемо того, що ви для нас зробили і робите. Навіть коли ми станемо дорослими, ми завжди будемо пам'ятати про вас.
З великою повагою та подякою,
Петренко Сергій, учень 5 "а" класу (ну, або хтось інший)
Лист у майбутнє
Дівчинці
Доброго здоров’я, вже подорослішала і, сподіваюся, що стала хоча б трішки розумнішою, я. Сьогодні після уроків я задумалася: «А що якщо написати лист собі в майбутнє?», І тут же вирішила втілити цю ідею в життя.
Напевно багато з цього листа здасться тобі дивним і безглуздим, але все ж дочитай його до кінця.
Сьогодні один з передноворічних днів, саме в цей час я відчуваю диво навколо себе, і ось в чому полягає моє перша прохання. Завжди вір у казку і неважливо скільки тобі буде років, тому що диво це та тонка нитка, що пов’язує людину з дитинством. Пам’ятай про це завжди.
не забувай про батьків. Вони стільки роблять і будуть робити для тебе, але час не стоїть на місці, і коли-небудь їм знадобиться і твоя до Тому завжди пам’ятай про це і ніколи не відмовляй ім.
Пам’ятай про свою мрію і ніколи не опускай руки. Нехай на твоєму шляху зустрінуться труднощі, але головне завжди пам’ятати про те, заради чого ти вибрала цей вибоїстий шлях. Мрія повинна бути у людини завжди.
Думаю, це те головне, що я хотіла передати тобі, доросла я. Сподіваюся, ти стала хорошою людиною і знайшла свою другу половинку.
Знай, я завжди буду вірна собі і не відступлюся від наміченого, чого бажаю і тобі.
Не забувай про мене.
Хлопцю
Привіт, шановний Сергій Сергійович, я сподіваюся, що ти вже виріс і став дуже хорошою людиною, і тобі ні крапельки не соромно, що ти прожив своє життя, яке було сповнене злетів і падінь. Ще з самого раннього дитинства ти мріяв, що обов’язково станеш військовим, і мені здається, що твоя мрія збулася, так як вона дуже хороша і потрібна, як тобі, так і твоїй прекрасній державі, якій ти тепер віддаєш свій борг. Я, все знаю: ти служиш чесно і гідно, так як це твоє найважливіше призначення, яке ти повинен виконати з честю і гідністю. Пам’ятай, що це найважливіше: бути чесною людиною.
Може бути так, що в цьому складному житті, у тебе щось не збулося, але не потрібно засмутяться, бо час все розставить по своїх місцях, але для цього потрібно буде ще докласти свої зусилля, так як під лежачий камінь вода не тече , і ця проста істина доведена гірким життєвим досвідом. Мені, дуже цікаво було б дізнатися про твою сім’ю, так як я сподіваюся, що ти знайшов собі гідну дружину, яка тебе любить і поважає, адже це найважливіше в сімейному житті.
Тебе чекають ще більші проблеми, але ти сильний і обов’язково все вирішиш, так як це твій обов’язок: бути хорошим чоловіком і захищати свою сім’ю і свою улюблену Батьківщину, яка, як я сподіваюся виховала гідного патріота і громадянина своєї країни, який не боїться труднощів, які йому підносить це непросте, але дуже цікаве життя.
Відповідь
Наприклад в мене була ситуація коли до мене нечемно ставилися. Я зробив йому зауваження, але він не перестав цього робити. Тоді я, почав ставитися так само,як він до мене. Він зрозумів,що він не правий та почав нормально розмовляти. Таким чином можна перевиховати людину, але нажаль це не завжди спрацьовує.
Пояснення:перед а,але,або,зате,проте,отже,ставиться кома.
Або якщо ж у реченні вжито дієприкметникові чи дієприслівниковий зворот,коли речення є складним.
Дієприкметникові й зворот це дієприкметник із залежним від нього словом.Наприклад:скошена трава,розквітлі волошки.
І треба вживати менше повторів у реченнях.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Складений дієслівний присудок ужито в реченні * Хай моє скромне оповідання покладеться жалобним вінком квітів на їхню нікому не знану, богом і людьми забуту могилу! І почуваю себе чужим, самітним, сиротою між людьми, з якими довелось мені жити тепер — на вигнанню. Ні, я не можу, я не смію мовчати. І згадую незабутнього товариша Василя Романишина.
Ні, я не можу, я не смію мовчати.
Объяснение: