До поданих слів минулого часу добери форми теперішнього й майбутнього часу.запиши їх. ходив, тренувався.змагався​

Объяснение:

Неозначена форма дієслова (що робити? що зробити?) завжди закінчується суфіксом -ти: думати, працювати, боротися, радіти, до Суфікс -ть допускається лише в поезії та в розмовному стилі*: Книга вчить як світі жить. (Нар. творчість.)

Минулий час дієслова (що робив? що зробив? і т.д.) твориться від неозначеної форми додаванням замість кінцевого -ти, -сти суфіксів -в (або нічого), -л(а), -л(о), -л(и): читати — читав, читала, читало, читали; до допоміг, до до до цвісти — цвів, цвіла, цвіло, цвіли. При цьому може випадати суфікс -ну-: мерзнути — мерз, збліднути — зблід.

Чергування о — і, е — і відбувається тільки в чоловічому роді: могти — міг, але могла; зберегти — зберіг, але зберегла; замести — замів, але замела; втекти — втік, але втекла. У двох дієсловах відбувається чергування я з і: лягти — ліг, але лягла; запрягти — запріг, але запрягла.

Умовний б дієслова (що робив би? що робила б? і т.д.) твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного), би (після приголосного). Частка б, би пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова: сказав би, сказала б, воно б до

1)246.
Н: двісті сорок шість.
Р: двохсот сорока шести.
Д: двомстам сорока шести.
З: двісті сорок шість.
О: двомастами сорока шістьма.
П: про двісті сорока шести.
2)578.
Н: п'ятсот сімдесят вісім.
Р: п'ятисот сімдесяти восьми.
Д: п'ятисот сімдесяти восьми.
З: п'ятсот сімдесят вісім.
О: п'ятьмастами сімдесятьма вісьмома.
П: про п'ятсот сімдесят вісім.
3)794.
Н: сімсот дев'яносто чотири.
Р: семисот дев'яноста чотирьох.
Д: семистам дев'яноста чотирьох.
З:  сімсот дев'яносто чотири.
О: сьомастами дев'яноста чотирма.
П: про семистах дев'яноста чотирьох.

Кожна людина хоче мати хорошого друга. Яким повинен бути друг? Справжній друг – це добрий, вірний, чесний людина, що йде на до в скрутну хвилину, вміє виручити з біди … Нелегко знайти володаря таких достоїнств, адже кожен з нас має право на помилку. Напевно, кращий друг володіє тими якостями, які мають першорядне значення для даної конкретної людини. У одному ми цінуємо не окремі риси характеру, а приймаємо його в цілому як особистість, зі своїми звичками, манерою поведінки, промовою. Складно відповісти на запитання: «Яким повинен бути друг?» Іноді справжнім другом стає той , хто пережив разом з тобою виникли неприємності, допоміг подолати невдачі. Такій людині ти віриш, як собі. Друг ніколи не кине в біді. Він – близький, дорогий чоловік, з ним сміливо йдеш по життю. Саме поєднання слів «кращий друг» викликає почуття спокою, затишку. Зі справжнім товаришем легко вести розмову, не думаючи про те, що він буде переданий комусь в спотвореному вигляді, такій людині можна сміливо довірити свої таємниці. Кожен сам для себе вибирає, яким повинен бути один. Люди весь час мріють мати відкритого, безкорисливу людину поруч з собою. Згадайте, як багато прислів’їв складено в народі про справжню дружбу: «Друг пізнається в біді», «Кращий друг не замінить нових двох», «Сто друзів краще ста рублів». У нашому житті гроші не замінять одного. Хоча і сто справжніх друзів мати – це утопія. Найчастіше справжній друг буває один, іноді – два, рідше – три. Адже далеко не з кожним поділишся якої конфіденційної інформацією, обговориш якусь особисту, іноді інтимну ситуацію. Практично з дитинства кожен замислюється про те, хто такий кращий друг. Твір на цю тему часто пропонують написати в школі. Іноді і в більш зрілому віці не буде зайвим задуматися про те, а чи є у вас найкращий друг? Буває, що нас оточує маса знайомих, приятелів, товаришів, а от справжнього друга немає. Можливо, це пов’язано з особливостями характеру, або поруч просто відсутня людина, для якої ми не можемо стати «вірним плечем», або ж ми просто не вміємо зберігати секрети? Найчастіше саме такі «гідності» заважають дружити. Потрібно пам’ятати, що справжній друг – це не тільки людина для тебе, але і ти для нього. Справжня дружба – процес двосторонній. Обидва товариша, йдучи по життю, не образять, не обдурять, не залишаться байдужими при виникненні невдач. Вони поділять між собою і радість, і жаль, підставлять своє плече у щасливі та неприємні хвилини. Те, яким повинен бути один, залежить від нас самих. Адже для справжнього товариша можливо і пожертвувати чимось, і віддати пріоритет вирішення його проблем на шкоду собі коханому. Успіхи одного викликають не заздрість, а захват; а його невдач засмучуєшся так само, як і своїм. Дружбу потрібно цінувати, дорожити нею, адже найчастіше найменші розбіжності можуть призвести до розриву відносин, про який згодом будуть шкодувати обидві сторони. Справжній друг – це цінність, якою не варто розкидатися, справжні друзі – ті, хто знають: треба завжди пам’ятати одне про одного.