На основі вивченого матеріалу скласти лінгвіську казку​

Була собі країна Українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення.                 Також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата.  Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова.  Почався у країні великий безлад. І тому королева Грамотійка розсудила їх так. Префікс с – стає перед  буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами. З того часу  запанувала в Українській мові гармонія. 

ответ:Рано-вранці вже вишукалась черга з чоловіків, що хотіли... плюнути в картину в центрі майдану. Серед усіх був і хлопчик Том. Він постійно розпитував чоловіків. А чи правда, що вона усміхається? А чи правда, що їй чотириста років? І що вона зроблена з фарби та полотна...

"Тут уся справа в ненависті до усього, що пов'язане з минулим, — пояснював Грігсбі. — Людина ненавидить те, що її занапастило, що їй життя поламало". "А чи є хоч хто-небудь чи що-небудь, чого ми б не ненавиділи?" — питав Том.

Чоловік погодився. Потім пригадав свята, на які знищували те, що ненавиділи. "Найкраще, — мовив Грігсбі, — було того разу, коли громили завод, який ще намагався виробляти літаки. Ну й потішили ж ми душу! А потім знайшли друкарню та склад боєприпасів — і висадили їх у повітря разом!"

Та ось один з черги промовив, що колись знайдеться людина, яка підлатає цивілізацію. Людина, в якої душа горнеться до гарного.

По кутках обгородженого майданчика стало четверо поліцаїв — вони повинні були стежити за тим, щоб не кидали каміння. "Це для того, — пояснив Грігсбі, — щоб кожному випало плюнути разок".

Том завмер перед картиною, дивлячись на неї. У хлопчиська пересохло в роті. Жінка на картині посміхалася таємничо-сумовито, і Том відчував, як б'ється його серце, а у вухах неначе лунала музика.

"Вона гарна", — мовив він. А потім тихо спитав, як її звати. Йому відповіли, що, здається, "Монна Ліза". Влада постановила, що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні...

Том і отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борсаючись, поніс його до картини. Почувся різкий звук полотна, що рветься... Поліцаї кинулися навтікача. Натовп вив, і руки дзьобали портрет, наче голодні птахи. А Том стояв осторонь і притискав до грудей шматочок полотна.

Додому він повернувся лише ввечері. Цієї ночі весь світ спав, осяяний місяцем. А на Томовій долоні лежала Усмішка. Він дивився на неї у білім світлі, яке падало з опівнічного неба, і тихо повторював про себе, знову й знову: "Усмішка, чарівна усмішка..."

За годину він усе ще бачив її, навіть після того, як обережно склав та заховав. Він заплющив очі, і знову у темряві перед ним — Усмішка. Лагідна, щира, вона була там і тоді, коли він заснув, а світ охопила німа тиша, і місяць плив у холоднім небі спочатку вгору, потім униз, назустріч ранку.

Коментар

Важкі часи: війна, тяжкі випробування, голод та інші лиха часто роблять людей жорстокими та черствими. Вони втрачають віру у добрі часи, втрачають здатність бачити та розуміти прекрасне. Саме так трапилося з героями оповідання Бредбері.

Та не в усіх людей душа повністю кам'яніє. Давно відомо, що серця дітей більше відкриті для добра й краси, ніж серця дорослих. Можливо тому, що на долю дітей ще не встигло випасти стільки нещасть та втрат? Можливо.

Але, все-таки це не виправдання. Бо, якщо людина втрачає почуття прекрасного, якщо її не хвилюють такі цінності, як витвори високого мистецтва, церковні реліквії тощо, то така людина втрачає саму себе.

Саме тому, через серце маленького хлопчика Тома, автор намагався показати світу дорослих, що колись все зміниться на краще. Що краса, усмішка насправді врятують світ.

І виникне органічна цивілізація, "така, щоб люди могли жити мирно". І бачити красу.

Объяснение:

Твір на лінгвістичну тему. Виникнення мови 
Мова - це засіб спілкування між людьми. Без неї не може розвиватися культура, наука, техніка, неможливі будь-які зв'язки між окремими людьми, людськими колективами, між країнами. Завдяки багатій яскравій мові художньої літератури ми уявляємо те, чого ніколи не бачили і, може, не побачимо: далекі країни, їхню природу, життя та побут інших народів, героїчне минуле нашого народу і навіть майбутнє. 
Звідки ж узялася в людей ця чудесна здатність говорити? Коли і як виникла людська мова? 
Мова з'явилася тоді, коли виникло людське суспільство. Перша людина відрізнялася від своїх предків - мавполюдей тим, що вона вміла виготовляти знаряддя праці. Тому кажуть: праця створила людину. У процесі трудової діяльності у людей виникла потреба у спілкуванні. Адже боротьба за життя для первісних людей була дуже важкою. Вони могли долати всілякі труднощі лише колективно. Потреба діяти спільно за тяжких умов існування, ділитися трудовим досвідом, сказати, порадити, попросити щось під час праці сприяло виникненню мови. 
Звичайно, мова первісних людей була дуже примітивною, але за розвитком суспільства вона вдосконалювалась, збагачувалась. 
Мова - це історія народу. Всі попередні покоління від найдавніших часів залишили в мові свої глибокі сліди. 
Мова - це пам'ять народу. Але майбутнє виростає з минулого. Всі матеріальні і духовні цінності - гідростанції, будови, наукові відкриття, мистецькі твори тощо - ми створюємо й відкриваємо не тільки для себе, а й для тих, хто житиме згодом. 
На земній кулі є близько трьох тисяч мов. Кожен народ розмовляє своєю мовою, створює наукові, культурні, мистецькі цінності. 
Нашою рідною мовою є мова п'ятдесятимільйонного українського народу, який прославив себе у боротьбі проти загарбників, що вдиралися на його землі, намагалися поневолити людей, пограбувати господар ство, знищити культурні надбання.