ів! Скласти схему реченння (так, це речення, а не текст Возносився собор рожево під саме небо, і низькі хмари черкали об найвищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялися у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає летіти над землею самий собор, і суцільна його дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища.

 

Я коли- небудь обов"язково побуваю у Єгипті. ( я-однією лінією, побуваю - двома)

Вони стояли віч-на віч , не говорячи жодного слова . ( вони- однією, стояли -двома)

Хтозна-як вирішують питання в цих організаціях. ( підмета нема, вирішують- двома)

Він по-батьківськи ніжно пригорнув до себе дитину. ( він- однією, пригорнув- двома)

Кодна людина по-своєму  бореться з поганим настроєм..( людина- однією, бореться- двома)

Землю треба використовувати по-господарському. ( підмета- нема, використовувати- двома)

Коли-небудь сльози ображених повернуться до винуватого. ( сльози- однією, повернуться- двома)

Не треба йти далеко-далеко за щастям, бо воне знаходиться поруч. ( 1. не треба йти- двома; 2.воне- однією, знаходиться- двома)

Кохання будь-де тебе знайде. ( кохання- однією, знайде-двома)

Воїни пліч-о- пліч стояли на захисті Батьківщини. (воїни-однією, стояли- двома).

 

 

 

підмет підкреслюється однією лінією,  присудок - двома лініями =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби камінь звалився з душі.