Відредагуйте реченнядублюючи роботу підлеглих, такими керівниками знімається з підлеглих всяка відповідальність

дублюючи роботу пiдлеглих, з таких кеpiвникiв знiмається всіляка вiдповiдальнiсть за пiдлеглих.

Роль батька в українській сім’ї

“батько" - слово, що його вимовляємо з повагою, любов'ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну ролю в сім'ї та вихованні дітей.

"вся сім'я вмісті й душа на місці". так твердить тисячолітня народня мудрість, котру важко заперечити, беручи до уваги все бачене, прочитане, розказане чи стверджене. а сім'я у вужчому розумінні - це батько, мати і діти, які живуть разом. крім того, з давніх давен у кожному суспільстві - це первісний осередок багатьох людських відносин - духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався батько.

батько був тим, який прикладом свого обов'язку, відповідальности, зрозуміння, терпеливости та пошани вирядив своїх дітей у життєву мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. все це здійснено, коли батько займав в сім'ї своє належне місце - голови родини, що разом у злагоді з матірю творили оте первісне в суспільстві родинне вогнище, котре стало підвалиною роду, племени, народу і суспільства. від початків існування батько був головою сім'ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. в українському народі батько завжди займав первісне місце в родині. він був її оборонцем і заступником перед всякими . на прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір'ю, виховувались діти. у наш сьогоднішній бурхливий час нам приходиться бути свідками того, що важливе становище і роля батька починає заникати, а з тим втрачаються дуже цінні не тільки виховні, але й моральні елементи в сім'ї. стаємо очевидцями занепаду родини, котра з втратою провідної ролі батька губить свої тверді основи та позбувається моральних вартостей, а це в першу чергу неґативно відбивається на дітях і дуже часто призводить до трагічних наслідків. батько, котрий завжди був охоронцем сімейних підвалин, залишає родину, а та в свою чергу втрачає стабільність і утворюється розлад, валяться стіни родинного затишку й утворюється хаос, який важко до будь-якого нормального стану.

численні дослідження свідчать, що батьки, які брабли своїх дітей на руки відразу після їх народження, і надалі частіше граються з ними та більше піклуються про них. ця нова для чоловіка роль турботливого батька сприятливо позначається на розвиток немовляти та загальній атмосфері родинного життя.

за результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки (татусі), отримали вищі оцінки за тестами моторного й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціальному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостерігається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (оцінюючи ці дані, слід зауважити, що батьки, які з перших днів прагнуть брати активну участь у спілкуванні зі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від тих, хто не намагається встановити різні контакти з дитиною).

у будь-якому випадку, ставлення батьків до немовлят дуже відрізняється від ставлення матерів. як правило, батьки граються з дітьми, тоді як матері, зазвичай, купають, сповивають і годують їх. навіть піклуючись про дитину, батьки зберігають ігрову манеру. крім того, стиль гри у батька й матері дуже відрізняється. батьки схильні гратися енергійніше: вони пі малят у повітря, рухають їхніми руками й ногами, їх на коліні. матері ж поводяться з дітьми обережніше, ніжно розмовляють, наслідуючи їхнє агукання, тощо. з віку малята, дивлячись на батька, тягнуться до нього, очікуючи задоволення, мовляв, “якщо татко тут, будемо гратися”.

батьки, у яких виникли міцні емоційні звязки з немовлятами, чуйні до потреб та інтересів своїх дітей і в майбутньому та мають на них більший вплив. діти частіше дослухаються до їхньої думки і наслідують їх.

роль батька у виховному процесі звичайно обмежувалася в українців функцією покарання. виступаючи дисциплінуючим вектором виховання, годувальник-батько сприймається дитиною значною мірою відчужено. дитина мусить, скоряючись силі, слухатися, але внутрішньо протестує, прагне вирватися з-під батьківської влади. постать батька асоціюється з владою, причому з владою як джерелом насильства. у дорослому віці людина на підсвідомому рівні репродукує негативні настанови, які сформувалися у дитинстві

Начебто в тутешньому великоліському бору з'явився ведмідь. зла він людям не чинив, але й нікого не допускав у свої володіння — боявся, щоб селяни не дерли диких бджіл, бо й самому хотілось бортнього меду. одного разу, пересиливши страх, до лісу вимандрував сільський свинопас. забравшись на галявину, зарослу дорідними суницями, заповзявся збирати смаковиті ягоди. аж тут зачувся шурхіт сухостою, — підняв голову й сторопів: прямісінько на нього чалапав волохатий володар нетрів. нараз свинопас сикнувся утікати, але було пізно — клишоногий стояв поруч, простягуючи дебеле лапище. глянув чоловік на нього й відсахнувся — в опухлій і закривавленій долоні стирчала розкарякувата скабка. зрозумівши, в чому річ, свинопас витяг деревину, і ведмідь пішов геть. як козубок наповнився , біля нього знову з'явився клишоногий, тримаючи в лапах стиглий щільник меду. так ведмідь віддячив чоловікові за його