Твір роздум на тему дистанційне навчання у моєму житті

Відповідь: На початку дистанційного навчання, мені здавалося, що це буде все легко та швидко, але ні. Трішки пізніше ставало нудно, та сумно. Сумно було тому що, я вже давно не бачив (бачила) своїх вчителів та однокласників. Іноді було таке враження, що школа кудись зникла і тепер ми будемо сидіти вчитися дома. Але добре те що, ми можемо телефонувати друзям кожного дня, і розмовляти про будь що. Мій висновок те що, краще ходити у школу, а не вчитися в дома.

Відповідь

Якщо ви запитаєте, манить мене небо, я відповім: «Звичайно!». Та й як може не вабити ця бездонна синя глибина? З дитинства мені хотілося поринути, пірнути в неї, відчути легкість і свіжість польоту.

Здається, простягнеш руку-і ось воно, небо, можна відчути його, погладити. Але немає. Ця блакитна височінь недосяжна, поки ти стоїш на землі. Вона височіє над тобою, дозволяючи лише здалеку милуватися своєю красою. Іноді я заздрю птахам з-за того, що вони можуть у своє задоволення ширяти в небі, розсікаючи хмари.

Небо має свій характер і залежно від настрою змінює зовнішній вигляд. Воно може бути привітно блакитним з безтурботними пухнастими хмарами, які надають йому романтичності. Коли воно таке, зазвичай тепла погода, лише зрідка дме легкий освіжаючий вітерець. Однак все може швидко змінитися. Небо змінює грайливий характер суворий, стає сірим і похмурим. Хмари набирають вагу і темніють, перетворюючись у важкі грозові хмари. Тоді піднімається вітер, і на вулиці краще не бути. Небо може гриміти і виливатися проливним дощем. А ще його можуть розсікати зигзаги блискавок. Хоча, якщо чесно, я його і таким люблю. Мені дуже подобається гати у вікно, як виблискують хмари, по склу течуть дощові струмені, а по дорогах - струмки. І все це доповнюється шумом дощу. Під нього приємно засинати.

А з чим порівняти нічне небо в ясну погоду? З темним оксамитом, усипаним блискітками? Або з гладдю води, над якою парять світлячки? Багато є гарних порівнянь, і небо гідно їх всіх і навіть більше. Не дарма романтики і поети у всі часи оспівували його і використовували в якості метафори для своїх творів.

Про те, яким стає небо під час заходу, набираючи криваво-червоних, золотих і вогняних відтінків, і говорити не потрібно. Хто бачив його хоч раз, вже не забуде. Мільйони картин присвячені йому і мільйони ще будуть написані. Небо величезна і чудово, воно багатогранне і неосяжне. Я не перестаю ним захоплюватись.

Пояснення:

Відповідь:

Хтозна-куди, абиде, пліч-о-пліч, по-армійськи, віч-на-віч, куди-небудь, по-друге, зроду-віку, десь то, часто-густо, рік у рік, на жаль, до побачення, казна-звідки, які-небудь, колись, увечері, навесні, з дня на день.

Близько - ближче, більш близько, щонайближче, найбільш близько.

Пояснення:

мені будь ласочка

Напишіть в дужках, як прислівники підкреслюються (обставина, означення, присудок). Здавна() люди прагнули оточити себе мистецькими речами. Нині() ми вживаємо слово мистецтво, коли говоримо про театр... .

Мистецтво творити - любов навіки(___)! Увесь казковий світ відображається в мистецтві та дає нам змогу захоплено споглядати шедеври живопису, ... .