КР 1. Знайти речення, де слово «назустріч» виступає прийменником. А) Назустріч мені рухалося те саме авто. Б) Назустріч плили чорні хмари. В) Назустріч бігли Олесь зі своїм вірним Мухтаром. Г) Назустріч линуло гучне багатоголосся радіоприймача. 2. Знайти речення, де «що» і «б» - займенник і частка, а тому пишуться окремо. А) Що/б не трапилося, я тебе не підведу. Б) Що/б перейти дорогу, треба подивитися в обидві сторони. В) Що/б не помітили, буду повзти і не підводитиму голови. Г) Що/б не заважали, сплю у навушниках. 3. Знайти речення, де «якби» - сполучник, тому пишеться разом. А) Як/би не було скрутно, терпи і вір у перемогу. Б) Як/би ти не прийшов, за тобою відрядили б делегацію. В) Як/би він не хвалився достатком, а видно, що бідак. Г) Як/ би він не обманював, правду добре видно. 4. Знайти речення, у якому немає частки. А) Я нікому про це не розповім. Б) Хай буде так, як хоче інструктор. В) Лише вітер віяв долиною і пташки співали. Г) Тече вода із-зі гаю та попід горою. 5. Граматично правильно побудовано словосполучення. А) звернутися по питанню Б) згідно до наказу В) розмовляти на українській мові Г) захворіти на грип 6. Вигук є в реченні. А) Ворзелю любий, цвіти й процвітай! Б) Пере не хотів вас образити! В) Хай живе наша пісня у всіх поколіннях! Г) Онде квіти, що ти полюбляєш!

1.Б  ( На зустріч бігли Олесь зі своїм вірним Мухтаром.)

2.А ( Що б не трапилося, я тебе не підведу.)

3.Б ( Якби ти не прийшов, за тобою відрядили б делегацію.)

4.Г (Тече вода із-зі гаю та попід горою: із-за - прийменник, та - сполучник. В інших варіантах: не, хай, лише -  частки)

5.Г (захворіти на грип ( в інших варіантах правильно буде: звернутися з питання; згідно з наказом; розмовляти укр. мовою))

6. Г (Он де квіти, що ти полюбляєш!)

Объяснение:

Осінь – яскрава та чудова пора. Стільки фарб, скільки в цей період дарує природа не малює ні одна пора року. Багато художників беруть до рук пензля та намагаються передати неймовірні поєднання кольорів. Повітря становиться свіжим та все частіше похмуре небо плаче дощем. Після пекельного літа так хочеться вологості і мати природа з подякою віддає цю можливість.

Восени наступає час навчання, вулиці заповнюються учнями та студентами, прагнення до знань вітає в повітрі та вже самому хочеться взяти до рук підручник і знайти відповіді на питання,що обов’язково виникають у кожної людини. Дерева готуються до зимового сну і поступово змінюють колір свого листя. Весь пейзаж сяє золотом з відблиском червоного полум’я. Згодом відтінки змінюються та стають жовтогарячими.

Земля більш не бажає вбирати вологу та навіть маленький дощ утворює багнюку. На вулицях все більше дітей в гумових чоботах вимірюють глибину калюжі. Це дуже важливий процес, що і мене в дитинстві заволікав, тому гати цю картину дуже весело.

Осінні дні становляться коротшими, а ночі довшими. Вулиці наповнюються штучним світлом, а проводити вільний час з друзями виходить все менше. Стрімкий вітер зриває з дерев листя та несе його. Птахи відлітають в теплі краї. Буває можна гати велику кількість пташиних міграцій, що загороджують денне світло. Все менш з’являється бажання проводити час на вулиці, вечори становляться все холоднішими, вітер продуває наскрізь та часто ллє дощ.

Після літньої пори треба природу підготувати до тривалого зимового сну, саме осінь і є тим перехідним періодом підготовки. Ранню осінь ледве можна відчути, а пізня навпаки більш походить на зиму. В цей період протікає багато перевтілень та підготовки до зими. Тварини готують собі схованки та запаси, щоб пережити нелегкий період року. Кожна істота прискорює свій ритм життя.

Люди теж завжди поспішають, когось підганяє погода, а хтось не може наздогнати втрачений ритм життя після літньої відпустки. Для кожного своя осінь. Ця пора дивно та гармонійно переплітає неймовірну красу та яскравість пейзажу і легкий сум прощання з зеленню та теплом. Різноманітність погоди в осінній період випробовує людей та підготовлює до довгої

Мовлення людини ян представника соціуму загалом чи знавця конкретної професії зокрема тоді можна буде назвати культурним, коли дібрані мовно-виражальні засоби відповідатимуть меті й ситуації спілкування, коли мовець буде говорити і писати правильно. А це неможливо без опанування чинних мовних норм.

Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку.

Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Нормі літературної мови притаманні такі особливості: відносна стійкість, поширеність, загальновживаність, обов'язковість для всіх носіїв мови. Норми не створюються штучно: вони відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові й підтримуються мовленнєвою практикою. У мовленні важливо дотримуватися таких норм:

• орфоепічних: правильна вимова голосних і приголосних звуків у питомо українських словах, правильна вимова запозичених слів, а також окремих граматичних форм слів різного походження;

• акцентуаційних: правильне наголошування загальновживаної та термінологічної лексики;

• орфографічних: правильне написання слів та їхніх частин;

• лексичних: правильне використання слів відповідно до Їхнього лексичного значення, їх сполучувальних властивостей;

• фразеологічних: правильне трактування значення фразеологізмів та їх доречне вживання;

• морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови;

• синтаксичних: дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин;

• пунктуаційних: правильне вживання розділових знаків у простому і складному реченні;

• стилістичних: правила використання мовних засобів відповідно до обраного стилю.

Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.