Дудудужеее треба!У якому реченні після звертання, що стоїть на початку речення, треба поставити знак оклику? а) соловейку мене полонила твоя душевна пісняб) любі друзі За мо взяти участь у щорічній благородній акції "подаруй книгу бібліотеці"в) мама моя дорогенька я тебе дуже-дуже люблю.​

Варіант Б.

Любі друзі!За мо взяти участь у щорічній благородній акції "подаруй книгу бібліотеці".

Відповідь:

Б)Любі друзі! За мо взяти участь у щорічній благородній акції «подаруй книгу бібліотеці».

Дефіс:
Крутився вихор чорним веретеном і темінь фіолетово-зелена півнеба й півземлі заволокла.
На озеречку поверх льоду повиходила зелено-блакитна вода.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної,повної загальної середньої,професійно-технічної,вищої освіти.
То збоку вітер підкрадеться,то угамується і,прокотивши світло-зелену хвильку по траві,вляжеться.
Гей,ізгадайте,браття-вкраїнці, ким ми на світі бували,як волю нашу,волю народу ми всі гуртом рятували!
Тире:  
 Понад Дніпро гуде метро - і рибоньці не спиться.
Шпаки - це імітатори веселі.
Уяви,що твоє життя - це фільм про падіння літака.
Моє дитинство - дзеркало,у якому відображались небеса.
Зовнішній світ людини - Всесвіт,якому немає ані кінця,ані початку.

"Intermezzo" Михайла Коцюбинського

"Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посувається разом із сателітами. Бачу, як синє небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони. І від того - синіше небо; чорніші крила. 
     На небі сонце - серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса. Йду далі - киплять. Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й по А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений серпанок."