Як інтонуються речення з прямою мовою? Наведіть приклади

Пряму мову передають розповідними, питальними, спонукальними та окличними реченнями.

Слова  автора супроводжуються розповідною інтонацією. Якщо слова автора стоять перед прямою  мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою:

1.  Він посміхнувся з поблажливою зверхністю (слова автора): «Життя, воно навчить… Навчить калачі з маком їсти»(О. Гончар)

Слова, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і  з пониженням  голосу : «А тепер розкажи нам, Нателло? – усміхаючись говорив інженер, - як ти відкрила Оленяче джерело?» (О. Гончар).

Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищенням голосу, друга – залежно від мети висловлювання, а слова автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інтонацією вставних слів, із зниженням голосу в кінці:

«Мамо! – радісно закричав хлопчина, зриваючись нагло з довгої задуми. - Знаєш, мамо що?» (Б. Лепкий)

1.Учи азбуку - прийде хліб у руку. 2.Занепадає мова – зникає і нація. 3.Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненоУчи азбуку - прийде хліб у руку. 4.Занепадає мова – зникає і нація. 5.Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає як нація так і держава. 6.Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський) . 7.Було щастя, були чвари, — Все те геть пішло: І як сонце із-за хмари Рідне слово ізійшло. (А. Метлинський) 8.І скрізь, де на планеті ступала нога українця, народжувалися школи імені Тараса Шевченка, друкувався і перекладався мовами світу «Кобзар» . 9.Шевченків «Кобзар» викликав любов до рідного слова, яке було вигнане з ужитку навіть і поміж культурними українцями, а тепер воно заблищало новим змістом і новими барвами.

•Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. •Мовивши слово, треба бути йому паном. •Слово до ради, а руки — до звади. •Слово до слова — зложиться мова. •Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. •Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. •Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. •Більше діла — менше слів. •Будь господарем своєму слову. •Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. •Від красних слів язик не відсохне. •Від солодких слів кислиці не посолодшають. •Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. •Від теплого слова і лід розмерзається. •Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. •Впік мене тим словом, не треба й вогню. •Гостре словечко коле сердечко. •Де мало слів, там більше правди. •Діла говорять голосніше, як слова. •Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. •Добре слово краще, ніж готові гроші. •Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. •За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. •З пісні слова не викидають і свого не вставляють. •І від солодких слів буває гірко. •Кого не б'є слово, тому й палиця не Коня керують уздами, а чоловіка — словами. •Красне слово — золотий ключ. •Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів. •Краще переконувати словами, як кулаками. •М'які слова і камінь крушать. •На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся. •Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить. •Не кидай слова на вітер. •Не так то він діє, як тим словом •Що кому треба, той про те й теребить. •Байка байкою, а борщ стигне. •Шабля ранить тіло, а слово — душу. •Слово — не полова, язик — не помело. •Слово — вітер, письмо — грунт. •Слова пристають, як горох до стінки. •Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. •Слово може врятувати людину, слово може і вбити. •Як овечка: не мовить ні словечка. •Слово старше, ніж гроші. •Удар забувається, а слово пам'ятається. •Чиєсь одне слово губить діло. •Щире слово, добре діло душу й серце обігріло. •Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить. •Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть. •Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия. •Дурний язик — голові не приятель. •Дурний язик попереду розуму біжить. •Перше погадай, потім повідай. •Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив. •Не те гріх, що в рот, а те, що з рота. •Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.