розтопляю - [ р о з (уподібнення до с, пишеш зверзу с права маленьку с) т о п л (м"яка) а (наголошена) й(м"яка) у] 4 склади, 9 букв, 10 звуків
р - приголосний, твердий, сонорний, буква "ер"
о - голосний, ненаголошений, буква "о"
з - приголосний, твердий, дзвінкий, буква "зе"
т - приголосний, твердий, глухий, буква "те"
о - голосний, ненаголошений, буква "о"
п - приголосний, твердий, глухий, буква "пе"
л - приголосний, м"який, сонорний, буква "ел"
а - голосний, наголошений, буква "а"
й - приголосний, м"який, буква "йот"
у - голосний, ненаголошений, буква "у"
поливаю [п о л и в а(наголошена) й у ] 7 букв, 8 звуків, 4 склади
п - приголосний, твердий, глухий, буква "пе"
о - голосний, ненаголошений, буква "о"
л - приголосний, твердий, сонорний, буква "ел"
и - голосний, ненаголошений, буква "и"
в - приголосний, твердий, сонорний, буква "ве"
а - голосний, наголошений, буква "а"
й - приголосний, м"який, буква "йот
у - голосний, ненаголошений, буква "у"
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Перепищіть, розставляючи коми між частинами складноурядниз і складнопідрядних речень
Пишається весною рясним білим цвітом, а літом смачними червоними ягодами кожне українське подвір’я, адже «садок вишневий коло хати» (Т.Шевченко) і цвіте там «мамина вишня в саду» (Д.Луценко).
Люблять і шанують у нас вишню, як матір (за М.Крищуком):
Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…
Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду.
І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:
– Видиш ня (бачиш мене, авт.), донечко? – шепотіли люблячі уста. – Виш ня, доню?
З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.