якось взимку ми з батьками приїхали до їхніх друзів у чудове приморське містечко бердянськ. взагалі-то, це курорт державного значення, з цілющими морськими грязями, вузькою смужкою піщаної коси, що на кілька кілометрів врізається в морський простір, пляжами, парками розваг. влітку він, мабуть, потопає в зелені та повниться дзвінкими голосами відпочивальників. та я гуляв містом холодною безсніжною зимовою дниною, і вона справила на мене неабияке враження.
частина міста розташована на горі відносно берега моря, цей район так і називається між людей. там знаходяться промислові підприємства та житлові квартали. проте найкраще, що є в тому районі – це вид, що відкривається перед очима. з гори увесь бердянськ лежить перед тобою як на долоні – будинки та дороги, головна алея, що веде до пляжу, набережна. прямо від місця, де я стояв, від оглядової площадки, широка вулиця, що починалася це зі сходів спуску з гори, пролягала крізь центр міста і доходила аж до моря. море – це те, що вражає найбільше, навіть зимою. безкрайній простів, що впирається лише у горизонт, зліва направо, скільки сягає погляд,. таке свіже прозоре повітря, така воля для очей! того дня море якраз почало відтаювати, звільнятися з крижаного полону.
я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєминах між людьми. її причини бувають різними, тому в одних випадках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити.
найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. вона, як ракова пухлина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. яскравий приклад — злочин колишнього очільника україни віктора януковича, який обкрадав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичайних громадян, торгуючи інтересами україни, ві свою державу в пазурі сусіду. наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії.
буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або через випадковість. її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. іноді прощають того, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслідно. прикладом багатогранного художньо-філософського осмислення цієї проблеми можуть бути стосунки мавки й лукаша в драмі-феєрії лесі українки «лісова пісня». мавка не думає про помсту килині чи лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. а от лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі.
отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. підлих користолюбців не можна прощати. а в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Як могла закінчитися зустріч цапків, якби один із них виявився мудрішим? доведи свої міркування.
я думаю, що зустріч могла закінчитися добре. якщо б один цап виявився мудрішим, він би зміг дати дорогу іншому, та без бійки розійтися. бо мудрий не той, хто доводить свою правоту бійкою, а той хто може поступитися.
удачи: )