1. На які типи поділяються речення за метою висловлювання? A. Стверджувальні, загальнозаперечні, частковозаперечні. Б. Розповідні, питальні, окличні. B. Стверджувальні, заперечні, риторичні. Г. Розповідні, питальні, спонукальні. 2. Вказати речення, у якому підмет і присудок виражені інфінітивом. A. Яке глибоке щастя - жить, буть гідним імені людини (М.Рильський Б. Трактором орати - не лопатою копати (Народна творчість). B. Імення матері - священне, імення матері - єдине (О. Ющенко). Г. Пустити непевного чужинця - необачно (Леся Українка). 3. Визначити безособове односкладне речення. А. Поклич мене. Я по тонкім льоду до тебе знов дорогу віднайду (С. Пушик). Б. Хочу жити в паланні, зоріти в блакить, щоб від серця любов іскрила (Ю. Дмитренко). В. В лісі посутеніло (М. Коцюбинський). Г. Шилом моря не нагрієш (Народна творчість)

1. Типи речення за метою висловлювання:

Г) Розповідні, питальні, спонукальні;

2. Речення, у якому підмет і присудок виражені інфінітивом:

Б) Трактором орати - не лопатою копати (Народна творчість).;

3. Безособове односкладне речення:

В) В лісі посутеніло (М. Коцюбинський).

На мій погляд, тварини-дуже корисні в нашому житті. Щоб тварини допомагали нам, ми повині допомагати їм. Ось який випадок стався зі мною, дуже давно.
Йду я по вулиці з другом. Чуємо невідомі звуки. Це було маленьке пташення, яке випало з гнізда, а кричала мати, але не могла до
Дістали його, поклали біля мати, кожет день носили зернятки.
Восени, мати ластівка и її пташеня, яке стало виликим, прилетіли на до Кожен день вони з великим задоволенням, прибирали комах з дерев.
З цього дня, я завжди допомагаю звірам, бо вони справжні друзі, нам, людям!

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.