Домашнє завдання: 289° Поставте потрібні розділові знаки між групою підмета і групою присудка. Сміле слово то наші гармати. (П.Грабовський.) 2. Ідеал наш гаронійно розвинена, високоосвічена, културна, щаслива людина. (І. Цюпа) 3. Історія це святая святих народу. (0 Довженко.) 4. Хтось давно ще сказав, що спів то мова душі, то голос серця. (Панас Мирний.) 5. Наче кулька в жонглера на вістрі наша куля земна. (І. Муратов.) 6. Ввесь світ був як казка, повна чудес, тасмнича, цікава й страшна. (М. Коцюбинський) 7. Кожному мила своя сторона. (Нар. творчість.) 8. Найбільше добро в кожного народу це його мова. (Панас Мирний) 288°. Прочитайте речення вголос. Орієнтуючись на інтонацию.

Відповідь:

1. Сміле слово — то наші гармати. (П.Грабовський.)

2. Ідеал наш  — гармонійно розвинена, високоосвічена, культурна, щаслива людина. (І. Цюпа)

3. Історія — це святая святих народу. (0 Довженко.)

4. Хтось давно ще сказав,  що спів — то мова душі, то голос серця. (Панас Мирний.)

5. Наче кулька в  жонглера на вістрі наша куля земна. (в цьому реченні НЕ ставимо розділових знаків, в тому числі і тире теж)

6. Ввесь світ був як казка,  повна чудес, таємнича, цікава й страшна. ( в цьому реченні НЕ ставимо тире)

7. Кожному  мила своя сторона. ( в цьому реченні НЕ ставимо розділових знаків)

8. Найбільше добро в кожного народу — це  його мова. (Панас Мирний)

Весна — дивовижна пора року. Багато поетів оспівували весну у своїх творах. Проза теж не залишила цю пору без уваги. Тобто весняні пейзажі вражали багатьох творчих людей. Я теж люблю весну. Особливо ігати за весняною природою.

Природа навесні досить різноманітна. Все залежить від погоди. Але ясно одне — в цей час все оживає після довгої зимової сплячки. Спочатку кучугури снігу поступово стають пухкими та починають зіщулюватися. Це сонце припікає, тож вони починають підтавати. Трохи згодом опівдні ​​вже з’являються невеликі струмочки. Вночі поки ще підморожує, та ця тала вода перетворюється на кригу. Але днем ​​струмочки стають дедалі більше. Тварини й птиці відчувають, що вже відбуваються зміни в природі.

Голуби й горобці в денний час купаються у калюжах. Дуже цікаво за цим ігати. Сніг поступово тане все більше й більше. Незабаром і зовсім його не стане. Тільки в тіні від якихось великих споруд він ще буде довго лежати. Навіть до того часу, коли буде зовсім тепло.

У лісі танення відбувається повільніше. Там багато тіні від величезних хвойних гігантів. Коли в межах міста вже майже все розтануло — в лісі ще ніби природа не зворушена весняними відлигами. Але скоро й тут відбудуться надзвичайні зміни. Коли з’являться проталини на пагорбах і галявинах, то на них швидко проб’ються через стару жовту торішню траву перші весняні квіти. Це проліски. Після деякого часу все оновиться. Між бляклими залишками трави проб’ються зелені травинки. Квітів стане дедалі більше, все навколо зазеленіє.

Отже, весна — це зелене свято природи. Її прихід завжди викликає в мене радісні, піднесені почуття.

Объяснение:

Є почуття, яке люди поважають в інших, проте не дуже люблять відчувати на собі. Це муки совісті, ті самі муки, які жорстоко розривають серце й душу, коли щось не так, коли відчуваєш: ти справді завинив перед кимось. Якби не було тих мук, усе на світі стало б інакше. Тільки уявіть: усі люди роблять, що хочуть, ображають один одного, заробляють гроші всіма відомими шляхами, і ні в кого не болить душа, не стискається серце… Людське життя на нашій планеті було б нестерпним, настав би повний хаос у стосунках, запанувала б недовіра, усіх поглинули б розчарування і депресія.
Наша біда в тому, що ми не тільки не дослухаємося до голосу совісті, а й не вміємо до нього дослухатися. Згадуємо про неї тільки тоді, коли вона вже терзає нашу душу. А от якби ми, перш ніж щось зробити і потім мучитися, запитали поради у совісті! Не образивши близьких і друзів, не допустивши в серце почуття помсти, не зробивши лихого вчинку, ми вберегли б себе від душевних тортур.