Как правильно подчеркнуть слова-Одной чертой, двумя чертами, волнистой линией Літературна мова створюється сторіччями. У процесі мовотворчості бере участь багато людей. Це передовсім літератори прозаїки поети а також науковці вчители артисти політики. Проте є окрема група людей без яких цю справу неможливо завершити. Це лексикографія. Укладені ними справу фіксують норми літературної мови ознайомлюють із ними велику кількість людей.

В последние годы большое внимание уделяется проблеме аутентичности в методике обучения иностранным языкам. Неаутентичные тексты – это тексты,  на­писанные  специально для изучающих иностранный язык как неродной язык. Они вводятся в учебный процесс для закрепления той или иной грамматичес­кой темы, лексического материала. Аутентичным же традиционно принято считать текст, который не был изначально при для учебных целей (Scarcella R.,  Oxford R.J.;  Wallace C.; Nuttal C.; Nunan D.; Morrow K.; Harmer J.; Wilkins D.A.), текст, написанный для носителей языка носителями этого языка. Little, Devitt и Singleton  под  аутентичными  текстами  понимают тексты, произ­веденные для того, чтобы выполнить некий социальный заказ при изучении язы­ка, не написанные специально для изучающих второй язык (образцы газетных или журнальных статей, радиопередачи, рекламные объявления).

Була собі країна Українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення.                 Також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата.  Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова.  Почався у країні великий безлад. І тому королева Грамотійка розсудила їх так. Префікс с – стає перед  буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами. З того часу  запанувала в Українській мові гармонія.