Чи можно жити в украіні й не знати украінькоі мови

ні не можно,бо українська мова це твоя рідна мова. ти виріс в україні,жив у її домах,навчався в її школах. україна це твоя батьківщина,і ти повенен шанувати її,та знати українську національну мову. нею ще говорили наші предки,та шанувалися цим,бо у нас дуже гарна та двзінка мова, такої мови як у нас більше ніде немає. зараз дуже багато українців розмовляють на російській мові,але чим вона краща за нашу рідку мову? ти що родився в росії? чому у наше століття дуже мало хто поважає українську мову?  

  якщо ти любиш свою україну та пишаєсся нею тоді і люби українську мову,бо вона твоя рідна.

      1.  найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши(дієприслівник), підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали.                                                                       2. повсі долі, сплівши(дієприслівник) ноги потурецьки , і гомонять - без світла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної "буржуйки".         3. поївши  (дієприслівник) курей, італійці гуртами, найменше по двоє- троє, пхалися від двору до двору і шукали соб їжу за гроші.       4.поліцаї пройшли повз шевця й климка, навіть не глянувши (дієприслівник) на них. і той, що в кубанці, сказав другому.       5. німець ждав його, стежачи(дієприслівник) за ним зосереджено, спідлоба.

з давніх-давен український народ шанував свята. але з особливою надією і любов’ю чекали люди великодні свята. саме з них починається справжня весна, буйноквіт природи. саме на це свято всі бабусі і мами печуть паски і роблять крашанки. змалечку нетерпляче чекаю щороку різдва і великодня, як найголовніших, найвеселіших свят. мені подобається спостерігати, як народжується свято, як випікають паски. запашні, духмяні, вони так і зачаровують своєю красою. починають пекти їх у чистий четвер. у хаті повинно бути прибрано, вимито, рушники випрані, накрохмалені, стіни побілені. як тільки мама виставляє на стіл борошно, масло, яйця, родзинки, ваніль, до хати заходить святковий настрій. добра, гарна паска — гордість господині. є прикмета: славна паска — на добрий рік. ото вже чаклує мама над тістом! як добре вимісить, то’.пильнує, щоб не «втекло» з діжі. а поки паска підходить, під випічку готують круглі бляхи, змащують олією і виставляють на стільці, щоб були під рукою. у печі тим часом вогонь. досвідчені господині, котрі живуть у селі, знають, що найкраще пекти паску на вишневих дровах, тому й готують їх завжди заздалегідь.

коли тісто добре підійде, його у форми. кладуть не повну форму, а лише на третину, бо воно підростатиме. по-різному прикрашають паски, кожна господиня — по-своєму. мама завжди посипає їх тертим сиром з родзинками, кольоровим пшоном або змазує збитим з цукром білком. виробляють паски великі, менші й зовсім маленькі — для дітей, котрі з нетерпінням чекають того часу, коли мама запросить їх до хати подивитися на «великоднє диво». але не куштувати, бо їсти паску можна лише в неділю, після того, як посвятиться. у неділю, коли вся сім’я сідає до столу, мама розрізає велику свячену паску нам на здоров’я та радість. я , що всі дівчата й хлопці люблять великодні свята і з задоволенням куштують смачну духмяну паску.

другий варіант

жодне свято не освячене такою таємничістю, як велико-день. у кожній сім’ї підготовка до нього — це справжнє магічне дійство. зазвичай, я теж намагаюсь взяти в ньому участь. оскільки випічкою паски та приготуванням страв займається моя мама, я беруся за виготовлення писанок і шкрябанок.передусім готую робоче місце та інструменти: фарби, пензлик та голку.починається робота з приготування яєць: одне варю звичайно, а інше — у воді з лушпинням цибулі. коли яйця зваряться і вистигнуть, беру спочатку коричневе яйце (з цибулиння) і роблю шкрябанку. для цього «циганською» голкою вишкрябую візерунки. білі, на темному фоні, вони особливо привабливо. ві перевагу симетричним візерункам.писанку виготовляю по-іншому. спочатку витираю яйце ватою з розчином спирту. потім набираю у склянку води, кладу яйце на підставку, тоненьким пензликом, який увібрав у себе магію фарб, чіткими рухами наношу візерунок.робота ця клопітка і потребує витримки, сумління та часу.зрозуміло, мої писанки та шкрябанки не такі, як у справжніх майстрів. але рідні завжди хвалять мою працю.завдяки витворам мого мистецтва наш великодній кошик завжди барвистий, яскравий і є частинкою моєї душі.    

третій варіант 

уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. ох, ці пиріжки! вони такі смачнючі! ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько. 

мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з’явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з’являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками. 

я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. а ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «от славний козачок! а ходи-но до свого війська! » — і саджає його в рядочок до інших на лист. коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. до того ж робить це великою гусячою пір’їною. 

для мене це якесь чародійство: і пір’їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.