Перепишіть, підкресліть граматичну основу, визначте вид підметів і присудків. Ми всі діти України, письменник не може творити без натхнення​

Україна через 1000 років.

- Вітаю пане, чи можу поцікавитись, як ви ставитесь до  новообраного презедента України ?

- Вітаю, нажаль не можу відповісти на це питання.

- Невже, чому не можете?

- Я взагалі ніколи не цікавився політичною ситуацією України, бо . . .

-Як таке можливо ! Ви ж живете в Україні, як можна не цікавитись!?

- хе-хе, я взагалі з Польщі приїхав, на заробітки, ось і не цікавився політикою .

- Ааа, зрозуміло, як вам Україна , га ?

- Взагалі добре, ось працюю я у садочку, збираю яблука , заробляю гривні, потім йду обмінювати їх на злоти і повертатися до Кракова.

- Це добре, ми з сильною економікою, можем і вам до грошима.Щож, успіхів Вам!

- Вам теж !

З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж.
Я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. Наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. Але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі.
Одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років чотирьох. Вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона одна. Виявилося, що вона втратила маму у великому магазині.
Я вирішив, що мама повинна бути всередині супермаркету. Дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. Вона чомусь думала, що вдома знайде маму. Але вона не знала свого адреси! Загалом, я не пустив її переходити через дорогу. Я повів її назад в магазин і хотів попросити охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. Вона дуже мене дякувала.
Я подумав: добре, що я не пройшов повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу. І добре, що я не став їй «допомагати», а подумав своєю головою. Так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.