Уявіть, що ваш знайомий поцікавився, яку тему з української мови ви вивчаєте. Ви відповідаєте: «Вимоги до мовлення». А він запитує, якавимога, на вашу думку, є основною. Складіть і розіграйте за особами на основі цієї ситуації діалог (6–10 реплік Скористайтеся поданою нижче таблицею.

Мова - це один з найважливіших засобів спілкування. Мовлення людини - це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хтог перед нами.
    На сучасному етапі питання культури мовлення  особливо стоїть перед молоддю. Зараз все рідше й рідше можна зустріти молоду людину, яка вміє висловлювати свою думку не перекручуючи слова або не користуючись нормативною лексикою. Не тільки молодь але й дорослі люди часто деформують мову. 
   Отже завдяки мовленню людина морже довести, що вона є вільною.

МОВА — це сукупність засобів, які використовують для спілкування: звуки (фонетичні засоби); слова (лексичні засоби); форми слів (морфологічні засоби); словосполучення і речення (синтаксичні засоби).

МОВЛЕННЯ — це спілкування за до мови, тобто її мовних засобів(слів, словосполучень, речень, текстів). 

Види мовлення: усне та писемне, монологічне та діалогічне.

Види мовленнєвої  діяльності: сприйняття чужого мовлення (аудіювання та читання) і творення власного мовлення (говоріння та письмо).

Культура мовлення — це вміння правильно говорити і писати. 

Володіти культурою писемного мовлення — означає правильно, точно, грамотно і каліграфічно оформляти думки на письмі, щоб кожен міг прочитати і зрозуміти

Володіти культурою усного мовлення — означає висловлювати думки правильно, виразно, зрозуміло для всіх, хто слухає. 

Під час розмови 

• потрібно: під час розмови дивитись на співрозмовника, вдумливо добирати слова; послідовно викладати думки; чітко, виразно вимовляти кожне слово; передавати голосом запитання, здивування, різні почуття; доводити свою думку до кінця, однією з важливих ознак культури усного мовлення є вживання слів із правильним наголосом (можна перевірити за словником).

• не можна: пропускати слова; викрикувати; розмахувати руками; вживати зайві та грубі слова; неуважно слухати співрозмовника та перебивати його, не вибачившись; залишати розповідь незакінченою.