Провідміняти числа 809 і двісті шістдесят восьмий​

1 вісімсот дев*ять

2 вісімот дев*яти

3 вісімсот дев*яти

4 вісімсотдев*ять

5 вісімсот дев*ятьома

6 вісімсот дев*яти

Объяснение:

1) називний — скільки?

2) родовий — скількох?

3) давальний — скільком?

4) знахідний — скільки? скількох?

5) орудний — скількома?

6) місцевий — (на) скількох?

- Всім Добрий день! Це програма світське життя! І звами я Катерина Осадча. Сьогодні ви дізнаємося про зірку телеекранів. Це Катерина Мальдівейська.
- Добрий день.
- Скільки вам років?
- Мені 25.
- Ммм, ви такі молоді. А яка ваша улюблена пісня?
- Моя улюблена пісня " Такі молоді".
-Хороша пісня. А у вас є діти?
- Так, у мене є син та дочка.
- А як їх звати?
- Оксана та Андрій.
- Телеглядачам цікаво чи ви заміжні?
- На жаль ні, Але шукаю свою половинку.
- А звідки ви? 
- Я з Грузії.
- На цьому наше інтерв'ю закінчується. З вами була Катерина Осадча. Всім до зустрічі!

«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.