Слово чи словосполучення, яке називає того, до кого звернена мова, називається

Порушення норм лексичної сполучуваності

До оцінки лексичної сполучуваності в експресивної мови не можна підходити стереотипно, оскільки тут діють особливі закони "тяжіння" слів один до одного. Зокрема, в художніх і публіцистичних творах кордону лексичної сполучуваності можуть бути розширені. Помічено, що обмеження семантичної сполучуваності не поширюються на переносне слововживання: можливі словосполучення, які здаються безглуздими, якщо складові їх слова розуміти буквально (захід палає, роки летять, чорні думки).

Объяснение:

Речення з однорідними підметами.
Людина, птиця і бджола люблять погожу днину.

Речення з однорідними присудками.
1. Яким любив і шанував жайворонків.
2. Ми зустріли і провели друзів.
3. В небі сіяли зірки й виблискували в темній, як криця, воді.

Однорідні прикладки.
1. Художник-гуманіст, активний учасник руху за мир, за дружбу між народами, цілковите право сказати про себе: "Я належу людству".
2. Козланюк-прозаїк намагався розвивати традиції таких визначних літописців, як Іван Франко, Марко Черемшина, Василь Стефаник.
3. Всій країні стали відомі імена дослідників граматичного ладу української мови, такі як Євген Тимченко, Агатангел Кримський тощо. 

Однорідні додатки
1. Твори Івана Франка захоплюють читача силою художнього слова, високою емоційністю художніх образів, глибиною думки й почуття.
2. Яким любив жайворонків, полиновий тлін, сонячні дні, тишу.

Однорідні обставини.
1. На північ, на південь, на захід, на схід, над трупами вигуків вночі.
2. Вчора і сьогодні, у місті і в селі, поширювався дух незалежності, дух державності, вимріяної і вистражданої цілими поколіннями людей.