Твір-оповідання на основі побаченого! будь-ласка іть з твором! треба на завтра! "

на літніх канікулах я обов'язково їжджу в село до бабусі і дідуся. я там проводжу приблизно місяць.  бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. навколо будинку подвір'я з літньою кухнею, садком, городом.  у садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. ростуть в садку і кущі смородини.  на городі також всього багато: і цибуля, і часник, і редиска, й огірки, і помідори. а картоплі майже ціле поле. на краю городу посаджені соняшники, так цікаво за ними спостерігати: вони дійсно повертають свої голівки за сонцем.  ще моя бабуся дуже любить квіти. під вікнами хати і на вулиці ростуть чорнобривці, ромашки, троянди.  у бабусі і дідуся живе великий собака пірат, є ще дві кішки. а крім того — кури, качки та коза дінка з козенятами.  ранок починається на світанку. кричить півень і всіх будить. я кілька разів прокидався разом з бабусею. ось вона виходить, випускає курей, качок, сипле їм крупи. маленьких пухнастих курчат та каченят треба годувати чимось особливим. потім бабусі треба подоїти козу дінку та вивести її на травичку недалеко від двора. козенята ще маленькі, вони залишаються в сарайчику.  за всім цим спостерігає пірат, він бігає за бабусею, крутить хвостом, нібито посміхається і терпляче чекає, коли ж і його нагодують.  дідусь з ранку вже накосив трави за двором і поклав її сушити. це для дінки на зиму.  потім ми снідаємо, бабуся після цього йде на город. я їй або щось майструю з дідусем. можна з сусідськими хлопчиками піти поплавати у ставку.  потім обід, ще якісь справи, щоб бабусі , потім вечеря. іду э піратом за козою, приводжу її додому. бабуся її подоїть і дасть всім молока: і мені, і дідусеві, і пірату, і кішкам. тут і вечір, і очі вже злипаються. на телевізор часу немає, справ у селі багато. 

Унаш час люди не думають ,що кажуть ! деякі навіть не розуміють як можна образити словом людину ! слово-не соловей ,вилітить не спіймаєш ,за цим прислівям живуть багато людей за словом можна зрозуміти яка людина .тому завжди слід педед тим,як казати подумай двічи ,аж потім кажи ! наприклад

привіт оленко!

привіт галинко!

що в тебе нового?

-ой та мені зараз не дуже добре.

-а чому так?

-та були з подругою в крамниці,і вона спитала мене чи пасує їй сукня.

-і що ти відповіла?

-я сказала,що ні,адже це дійсно було так.

-ти правильно зробила,тому що якщо ця річ їй дійсно не пасувала то краще було сказати їй.

-ага ,але вона на мене тепер ображена.

-я її розумію,я б теж образилась,треба було якось угодити їй.

-ага треба було подумати.

-треба знати що казати.

-ото ж бо.

-ну бувай

-бувай

Характер будь-якої людини формується залежно від умов її індивідуального життя, а також під впливом суспільних умов. Найбільш важливу роль у формуванні характеру відіграє активна діяльність людини, спілкування і розуміння моральних цінностей. Але найважливіше у вихованні характеру — це виховання людини в дитинстві. Адже саме вплив батьків і те, як вони навчать дитину ставитися до праці, до інших людей, своїх дій і вчинків, становить основу її характеру.

Недарма кажуть: посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю. Кажучи іншими словами, наші вчинки, незалежно від того, гарні вони чи погані, можуть з часом перейти у звичку. А характер людини певною мірою й визначається звичками. А те, що від характеру людини залежить її доля, нам доводить саме життя. Не менше впливає на характер людини і коло її спілкування, адже в процесі спілкування виявляються інтелектуальні, моральні та вольові якості особистості, саме у спілкуванні вони набувають певних рис і закріплюються.

Сучасні реформи, які відбуваються у нашому суспільстві, поява нових цінностей та ідеалів, зумовлених втіленням у життя ринкових відносин, створили передумови для формування зовсім нових рис характеру наших сучасників. Та й сьогодні серед чинників, які для людини мають велике життєве значення, які формують характер людини, особливе місце займає виховання у родині і колективі. І сьогодні виховання спрямовує життєві плани людини у тому чи іншому напрямку, і сьогодні саме воно створює життєві обставини і відповідне ставлення людини до дійсності, що її оточує. Разом з тим правильне виховання перешкоджає закріпленню небажаних вчинків і звичок, недоречної у суспільстві поведінки.

Не менш важливим для формування характеру є самовиховання людини. Бо як би правильно не виховували нас батьки, та без власного усвідомлення, що таке добро, а що таке зло, що гарно, а що погано, без власної оцінки своїх вчинків і звичок дитини усі старання батьків будуть марними.

На мою думку, людина сама повинна організовувати своє життя, сама повинна себе виховувати, керуючись при цьому власними і громадськими ціннісними орієнтирами. Тільки за таких умов вона стане гідним членом суспільства, отримає повагу оточуючих, буде сміливо йти по життєвому шляху і досягне неабияких висот у своїх прагненнях