"книги треба берегти" твир 8-10 речень

чи потрібно берегти книгу? звісно багато хто не відноситься до цього питання серйозно, але це дуже важливе питання.на мою думку книга э одним із найважливыших факторів навчання та здобуття інформації у нашому житті, тому і ставлення до них потрібно щоб було відповідне. взагалі, якщо брати до уваги те що не всім вони подобаються і не всі про них пікулуються, то можна зробити такий висновок що 30% людей не здогадуються що крига є джерелом знаннь. існує багато способів піклування про книгу такі як, заклеювати їх, обгортати, або взагалі не носити їх до школи) тому я впевнений що це питання є важливим, але на цей час ніхто не може змусити людей піклуватись про книги так як цього вимагає стандарт.

живучи далеко від свого батька, я сумую за ним, за його затишним, але маленьким будиночком біля річки. коли я приїжджаю до нього, ми постійно виходимо до річки. підходимо до мосту і сидимо під зеленої вербою в тіні. завжди дивуюся мудрості цієї людини. яка би проблема у мене не була, він завжди знає, що мені порадити. мій батько - мій найкращий друг і порадник.

зовсім недавно я зіткнувся з втішними і підлими людьми, які підставили мене на роботі. мені хотілося довести їм, що це неправильно, і навіть змінити їх. але мій батько, вислухавши мене посміявся і задумливо сказав: "синку, не можна приклеїти до гусениці крила і змусити її літати, як метелик. вона повинна зміниться сама"

кожен раз в словах батька я відкриваю нові істини і починаю по-іншому ставиться до людей. але головна його порада сама проста і розумна: " головне - залишатися людиною"

ответ: названий не могу придумать

объяснение:

соловейко якось в лісі

збірочку уклав

з тих пісень, що солов’їсі

все життя співав.

і з рукописом подався

прямо в «лісвидав».

— будем, будем видавати, —

крук йому сказав, —

чув я всі твої концерти,

є що пригадать.

тільки спершу рецензенти

мусять прочитать, —

правила ворона

тексти чарівні,

вмерла пісня безборонна

під пером її.

горобець добив сердито,

познущався й крук.

лиш здали на п’яте літо

щось тоненьке в друк.

як побачив бідний автор

збірочку оту,

розірвалось серце в нього

прямо на льоту.

впав сердешний на розпутті,

зойкнули гаї

ось чому так

рідко рідко