Коли Тарас закінчив читати Надія спитала: А чому ви обминули присвяту «Оксані К-ко»?nearsТарас довірливо розповів про дівчину з Кирилівки Оксану Коваленко якої й понині неможе забути.ENCORТо дитяча любов мовила Надія А от кохання... справжнє... Єдине...Либонь маю серце надміру вселюбляче... не знаходжу єдиної спробував відбутися жартомстраТарас.Значить ви не зустріли судженої...Судженої!.. Тарасові спала на думку давня розмова з княжною Варварою. Тоді він тихонесподівано признався А в мене вже є кохана і коли Варвара поцікавилася Хто ж вона відпо-вів Україна! Треба розставити розділові знаки​

ответ: Коли Тарас закінчив читати, Надія спитала:

— А чому ви обминули присвяту «Оксані К-ко»?

... Тарас довірливо розповів про дівчину з Кирилівки Оксану Коваленко, якої і понині не може забути.

— То дитяча любов, — мовила Надія. — А от кохання... справжнє... єдине...

— Либонь, маю серце надміру вселюбляче..., не знаходжу єдиної, — спробував відбутися жартом Тарас.

— Значить, ви не зустріли судженої...

— Судженої!..

Тарасові спала на думку давня розмова з княжною Варварою. Тоді він тихо несподівано признався:

— А в мене вже с кохана,.. — і коли Варвара поцікавилася: Хто ж вона?, — відповів: Україна!

Объяснение:

Відповідь:

1. 1Б, 2Д, 3А, 4В.

2. 1 Б, 4Д, 2 В, 3А

3. А - неправильно, має бути кома після слова тином; Б - має бути кома після слова місто; Г - має бути кома після слова сниться

В - правильно.

4. Г) Ходить вітер, мрійний мій веселик, по дніпровій сивій ковилі

5. В) Веселі хлопчаки снігами бігли нав

6. Б) Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, берізка вибігла надвечір і жде мене.

7 А) У неї в хаті завелось багато всіляких вузликів з насінням — великих і малих, — і  раз у раз щось сушилося на вікнах.

8. А) Дні летять, повні сонця й музики.

9. Б) Нас ждуть ніким не сходжені путі.

10. Г) Нікого тут, крім мене й господині.

11 Г) Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.

С туману веринали нові хвилі, чулося, що за ними йде ще не

ймовірна кількість інших. Туман був густий, і як весоке сіре

шумовиння покривав розлютований море. Ми сіли намол і

спустили ноги. Хвиля розбивалась об камінь і дохлюпувала до

наших підійшов солоні краплі. Часом ми помітили баранця

на черговій хвилі, й тоді бігли в бік доки за нами гналися

розгнівані води. Сплески вилітали так високо, що ми крізь них

дихали подвійною вогкістю шторму.

Ми розмовляли про ніжні пахощі степів. Безмежний степ

поріс травою. Як у морі хвилюється його зелена поверхня,

багато барв розкидано по степу щедрих барв збудженої землі.

І високе небо зависає блакитними шовками, до обріїв дзвенить

відблисками дорогого каміння голубими переливами степової

таємниці й високими милодіями степових птахів.

Пливе степ на ставивши вітрила. Море, пустельний степ

одного забарвлення та одного запаху. Через це людина шукає

інших морів, дальших обріїв і молодшої таємниці. Степ межує з

морем, що завжди приймала журавлів зі степу (За Ю.

Яновським ).