- Подані двоскладні речення трансформувати в різні види односкладних речень. Підкреслити головний член. Визначити вид односкладних речень. 1. Обжинковий вінок виготовлявся із зібраних на стерні колосків. 2. Ранкова роса вкрила зелень. 3. З давніх-давен лелек люди особливо шанували в Україні. 4. На честь верби молодь улаштувала спеціальне свято. 5. Уночі, йдучи звідкись чи кудись, ти раптом згадаєш про небо. 6. Веселі й забрьохані, ми входимо в ліс. Будь ласка нужна

Поспешишь- людей насмешишь. если поторопишься, сделаешь что-л. плохо, неудачно. говорится как совет действовать не торопясь, чтобы не допустить ошибки, промаха и не вызвать насмешек, либо как в поспешности, которая к плачевному результату. пословица собственно , на что указывает ее рифмованный характер. отсюда и отсутствие вариантов. рифмованные пословицы о вреде спешки известны как в , так и в других языках: спех — людям на смех; что скоро, то не споро; польск. ziy pospiech — ludziom па smiech; кем. eile mit weile и т. п. рифмовка в них — способ повышения экспрессивности сказанного. ш — поспешишь — людей насмешишь! спешат-то на , а у нас, слава богу, не горит! (м. салтыков-щедрин. господа голов-левы) . — не так ли, владыка, апостол-то учил, а? вспомни его, должно быть так: а то, глядь, как бы не поспешить, да людей не насмешить. (и. лесков. на краю света) . — если вы видели, что ваше приспособление неудачное.. зачем же так шумно рекламировать? вот и выходит: поспешишь — людей насмешишь. (а. белинский. мост через фонтанку) . мне было стыдно обернуться и взглянуть на наташу. — утром я поспешил.. хотел поскорей выполнить ее просьбу. о, как мудра народная мудрость, которая учит нас: «поспешишь — людей насмешишь! » . но никто не смеялся. (а. алексин. страшная ) . ср. : тише едешь — дальше будешь; поспешность (спешка) нужна только при ловле блох; быстро хорошо не бывает.поспешишь — людей насмешишь. ср. тише едешь, дальше будешь; что скоро, то не споро; вскачь не напашешься; воробьи торопились, да маленькими уродились. —но ведь мне ехать надо, — сказала она [аннинь-ка]. — об том-то я и говорю. потолкуем да поговорим, а потом и поедем. благословясь да богу , а не так как-нибудь: прыг да шмыг! поспешишь — людей насмешишь! спешат-то на , а у нас, слава богу, не горит! салтыков-щедрин, господа головлевы. — а главное: не мешкать, действовать быстро, — сказали в один голос румянцев и чернышев. — совершенно согласен с вами, господа генералы, — кивнул им апраксин. — мы и впрямь во всем поспешаем слишком. а как тут поспешать? . поспешишь — людей насмешишь. шишков, емельян пугачев. и вот где-то, далеко, ночную тишину нарушили особенные, присущие только гусям, предостерегающие переговоры. казалось, опытные, пожилые и старики молодежь: «не торопитесь, успеете, поспешишь — людей насмешишь и еще хуже — жизни лишишься» панферов, волга-матушка река. брызгалов. , вынес чертежи и подал их карлу. — все в сохранности, как было мне препоручено господином бренной. почтенный он зодчий по возрасту и не к лицу б ему спешка. по пословице: поспешишь — людей насмешишь. а то и похуже. форш, михайловский замок. но взмах уже сделан, бутылка [с зажигательной жидкостью] сверкнула в воздухе. а владимир не только зажег свою, но, оказывается, видел и то, что болдырев бросил незажженную. — не торопись, афоня! — крикнул он. поспешишь — людей насмешишь. и. абрамов, рубежи сорок первого. — их, батюшка, не по силе и терпению задумали дело! да разве тут высидишь решение? у нас, сударь, дела лежат полета годов, а то и поболе! оно и лучше вылеживаются. сказано: поспешишь — людей насмешишь! а тут, глядишь, полежат-полежат, а там спорщики поми- рятся, а то и помрут. е. федоров, каменный пояс. а юдин не спешил. еще и еще осматривал он со всех сторон злополучную баночку, счищал с ее стенок какие-то невидимые песчинки. вот уже покончил с измерительным прибором, теперь надо вложить его в стальной цилиндр. и это проделывает он не спеша.. — поспешишь — людей насмешишь. старая поговорка. слыхал я даже, что ее нужно сдать в архив. а мне думается — в нашем деле она еще не состарилась. и. осипов, друзья. — даль: поспешишь — людей насмешишь; михельсон: поспе шить, людей насмешить; соболев: поспешишь — людей насме шишь

Поспешішь- людей насмішиш. якщо поквапишся, зробиш л. погано, невдало. йдеться як рада діяти не поспішаючи, щоб не допустити помилки, промаху і не викликати глузувань, або як докір в поспішності, яка призвела до плачевного результату. прислів'я власне російська, на що вказує її римований характер. звідси і відсутність варіантів. римовані прислів'я про шкоду поспіху відомі як в російській, так і в інших мовах: спех - людям на сміх; що скоро, то чи не споро; польск. ziy pospiech - ludziom па smiech; ким. eile mit weile і т. п. римування в них - спосіб підвищення експресивності сказаного. ш - поспішиш - людей насмішиш! поспішають щось на пожежу, а у нас, слава богу, не горить! (м. салтиков-щедрін. господа голов-леви). - чи не так, владика, апостол-то вчив, а? згадай його, повинно бути так: а то, глядь, як б не поспішити, та людей не насмішити. (і. лєсков. на краю світу). - якщо ви бачили, що ваше пристосування невдале навіщо ж так гучно рекламувати? ось і виходить: поспішиш - людей насмішиш. (а. бєлінський. міст через фонтанку). мені було соромно обернутися і глянути на наташу. - вранці я поспішив хотів швидше виконати її прохання. о, як мудра народна мудрість, яка вчить нас: «поспішиш - людей насмішиш! ». але ніхто не сміявся. (а. олексин. дуже страшна історія). ср : тихіше їдеш - далі будеш; поспішність (поспіх) потрібна тільки при лові бліх; швидко добре не буває.    поспішиш - людей насмішиш. ср тихіше їдеш, далі будеш; що скоро, то чи не споро; ускач не напашешься; горобці поспішали, та маленькими вродили. -але ж мені їхати треба, - сказала вона [анниній-ка]. - про те-то я і говорю. ємо да поговоримо, а потім і поїдемо. благословясь да богу , а не так як-небудь: стриб да шусть! поспішиш - людей насмішиш! поспішають щось на пожежу, а у нас, слава богу, не горить! салтиков-щедрін, господа головльови. - а головне: не баритися, діяти швидко, - сказали в один голос румянцев і чернишов. - цілком згоден з вами, панове генерали, - кивнув їм апраксин. - ми й справді в усьому поспішаємо занадто. а як тут поспішати ? . поспішиш - людей насмішиш. шишков, омелян пугачов. і ось десь, дуже далеко, нічну тишу порушили особливі, властиві тільки гусям, застережливі переговори. здавалося, досвідчені, літні й старі попереджали молодь: «не поспішайте, встигнете, поспішиш - людей насмішиш і ще гірше - життя втратиш» панферов, волга-матінка річка. бризгалов. , виніс креслення і подав їх карлу. - все в цілості, як було мені доручити паном брено. поважний він зодчий за віком і не до лиця б йому поспіх. за прислів'ям: поспішиш - людей насмішиш. а то й гірше. форш, михайлівський замок. але вже зроблений, пляшка [із запальною рідиною] блиснула в повітрі. а володимир не тільки запалив свою, але, виявляється, бачив і те, що болдирєв кинув незасвічену. - не квапся, афоня! - крикнув він. поспішиш - людей насмішиш. і. абрамов, рубежі сорок першого. - їх, батюшка, не по силі і терпінню задумали справу! та хіба тут висидиш рішення? у нас, пане, справи лежать польоту років, а то і поболе! воно й краще вилежуються. сказано: поспішиш - людей насмішиш! а тут, дивись, полежать-полежать, а там сперечальники помі- рятся, а то і помруть. є. федоров, кам'яний пояс. а юдін не поспішав. ще і ще оглядав він з усіх боків нещасливу баночку, зчищав з її стінок якісь невидимі піщинки. ось уже покінчив з вимірювальним приладом, тепер треба вкласти його в сталевий циліндр. і це проробляє він не поспішаючи .. - поспішиш - людей насмішиш. стара приказка. чув я навіть, що її потрібно здати в архів. а мені думається - в нашій справі вона ще не постаріла. і. осипов, друзі. - даль: поспішиш - людей насмішиш; михельсон: посп шити, людей насмішити; соболєв: поспішиш - людей насме шішь