Діалог на тему потрібно завжди говорити правду 10-12 реплік​

привет,Кать

привет

ты сделала домашнее задание на сегодня

нет

ну ладно

*на уроке*

и так,сейчас проверим дом.задание.Кто хочет ответить?

Катя поднимает руку

На шляху до волі   ( 1831-22 квітня 1838р,)

1831 р. з Вільно (сучасна Литва) до Санкт-Петербурга (тодішня столиця Російської імперії) приїхав сімнадцятирічний Тарас Шевченко. Уже тоді він вирізнявся з-посеред інших кріпаків. Володів польською, бо деякий час жив у Варшаві з паном П. Енгельгардтом, добре знався на тогочасній європейській культурі. Був непоганим живописцем, адже, за деякими джерелами, навчався у Вільно у відомого професора Йонаса Рустем аса.

У Петербурзі Енгельгардт віддав юнака в науку до художника Ширяева. У ті часи мати власного художника кріпосникам було престижно й вигідно, бо їм діставалась винагорода за роботу кріпака.

Ночами, після роботи, Тарас часто потайки ходив до Літнього саду змальовувати виставлені там античні скульптури. У Санкт-Петербурзі юнак познайомився зі студентом Академії мистецтв Іваном Сошенком. Той відразу оцінив малярські, а згодом і поетичні здібності нового знайомого. О. Кониський так характеризував вплив цього митця на становлення особистості Тараса: «Знайомство із Сошенком перевело Шевченка через той Рубікон, який розділяв людей і кріпосних, темряву і світло, волю і неволю... Він дав поштовх дуже стисненій пружині потенційних можливостей, яка зробила художника і поета Тараса Шевченка світочем нашого народу». Між друзями часто заходила розмова про волю. Т. Шевченко прагнув вирватись із кріпацтва за будь-яку ціну. Але І. Сошенко міг тільки поспівчувати приятелю. Сам бідний художник, він не міг до другові матеріально. Однак І. Сошенко ввів Т. Шевченка в коло впливових українців північної Пальміри1. Він познайомив Тараса зі студентом Аполлоном Мокрицьким, той з відомим у Санкт-Петербурзі російським і українським письменником Євгеном Гребінкою. Саме Є. Гребінка сприяв знайомству Т. Шевченка з конференц-секретарем Петербурзької академії мистецтв Василем Григоровичем й академіком Олексієм Венеці-ановим. Знані митці високо цінували художнє обдарування Т. Шевченка й почали думати, як звільнити його з кріпацтва. Але Енгельгардта не переконали навіть клопотання за Т. Шевченка таких впливових діячів, як Василь Жуковський2, Олексій Венеціанов2 і Карл Брюллов4. Лише під час візиту графа М. Вієльгорського Енгельгардт назвав ціну за свого кріпака— 2 500 рублів. Щоб зібрати такі кошти, К. Брюллов написав портрет відомого поета В. Жуковського. 22 квітня 1838 р. було організовано лотерею й зібрано необхідну суму.

Насамперед кожному із нас потрібно зрозуміти те що Шевченко поет з великої літери. Пророк та здібний художник. І будь що ми у нього попросити не можемо. Але є одне унікальне прохання, яке, на мою думку, попросив би кожен. Воно звучить так: "Тарасе, я хочу щоб ти вічно залишався у наших серцях, і твої вірші і до нині так дзвінки лунали, мов щебіт весняних перелітних птахів". Я знаю, що це лиш маленьке прохання. А чи здійсниться воно чи ні. Нікому цього не знати. Бо ти вже давно не знами, Тарасе. І твої прожиті роки залишуться у наших маленьких серцях