с укр мовой поясніть функціонально-стилістичні можливості синонімічних рядів фразеологізмів. 1) потрапити на зуби 2) переїжджа сваха 3) кусати лікті 4) пустити шпильку 5) лізти на рожен 6) хоч вовк траву їж 7) хоч в око стрельни 8) у свинячий голос 9) у дідька в зубах 10) ходити фертом 11) сісти на шию 12) сісти в калюжу 13) іскрити очима 14) іти прахом 15) відбитися від рук 16) догори дригом 17) жити вовком 18) жувати жуйку 19) забивати баки 20) кирпу гнути 21) заглядати в рота 22) заливати сало за шкуру 23) кілком стояти

Кожна людина індивідуальна, різноманітна у своїх світоглядах. Кожен має предмет чи заняття яким займається у вільний час, чи коли зовсім нудно. Для деяких це є добра книжка, зустріч з друзями, розмова, а є і такі яким більше подобається бути самому у цей час і побути в тиші та налагодити свої думки і відчуття. Розгортаючи тему "завдання для душі" слід усвідомлювати що у кожного відповідь інша(так як кожен різноманітний). Але для мене заняттям для душі є розмова:з батьками, або з друзями. Тоді я говорю про переваги чи недоліки людей, або про свої почуття. Розрізняють й інші так звані "душевні заняття" і тільки людина самостійно може в глибині себе відповісти на питання правильно.

Мова — одне із чудес, за до якого люди передають найтонші відтінки думок і почуттів. Вона віддзеркалює душу народу, його історію... 
Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той усихає від спраги. 
Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо Поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. 
Наша рідна мова — запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. 
Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. А основою, джерелом культури є материнська мова. 
А яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. Яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах тощо. 
Вони не можуть не вплинути на людські почуття. Скажімо, картина дощу з повісті «Микола Джеря» Нечуя-Левицького: «Море застогнало й загуло, як сосновий бір в час бурі. Берег закутався в туман та в дощ. Сонце зійшло за хмари. Все змішалось в одну мить і злилось докупи: і земля, і море. На морі стало поночі, і тільки вітер свистів, шипів та ревів, як звір.» Або ранок у лісі з казки «Хо» М. Коцюбинського: «Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травичці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо — туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами...» 
Характерною особливістю пейзажів «Дощ» та «Ранок у лісі» є багатство тропів, які впливають на почуття людини. 
Отже, українська мова — дар Божий. Вона багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов'їну мову! І нам — тим, хто живе нині на прадавній матінці-землі, треба багато зробити, щоб усі зросійщені українці зрозуміли велич та красу своєї мови.